Вдячність

Я вдячна, що відсторонився,

Звільнив дорогу — я йду далі.

В розмитій димці залишився,

Взяв із собою всі печалі.

Десь між учора і сьогодні

Все, що було, я відпустила.

І переплигнула безодню,

Що так колись мене манила.

Твій крок убік — не біль, а тиша,

Що дала змогу все збагнути.

Душа не кличе і не пише,

Відкрила вже нові маршрути.

Не все, що втрачено — то втрата,

Не завжди біль несе недугу.

Буває, що це як розплата,

Звільняє душу від напруги.

08 квітня 2026 р.