Мова та людяність

Не мова робить серце добрим,

Не звук, не вимова, не стиль.

Бо можна говорити гордо —

І сіяти довкола біль.

Історія — важка і довга,

У ній і рани, й боротьба.

Та не народ тримає зброю —

А злість, і страх, і сліпота.

Були часи — війна і втрати,

І різні мови по боках.

Та кожен за дитятком плакав,

І біль не сказаний в очах.

То що ж тепер — ділити серце

На «ти не той» і «ти не мій»?

Людина — це не мова зовсім,

А те, що робиш ти у ній.

Убивця може знати мову

За тебе краще у сто раз.

То що ж тепер — судити слово?

І вже твій брат тобі — не брат?

Не слово визначає сутність,

Не букви творять доброту.

Людина там, де є сумління,

Де не вбивають за «не ту».

08 квітня 2026 р.