Місто
10071
Терпке темяне у душі. Вже йду з сивою головою. По вуличкам своїй душі , бруківку викладаю свою .
Цим містом карбував життя. Ним загартовував стосунки.
Щось в ніц. Щось в біль. Щось в каяття.
Такі вже з камню візерунки.
І що роки? А що роки? Менули наче літо тепле.
Лиш спомени якісь глевгі. А кроки помню в дицеметрах.
І шлях до лісу помню й сню. Той ліс всім сердця я люблю.
Той ліс не місто, внім життя. Внім є турботам забуття.
Але я містом крокувати мушу.
Щоб у бруківку вкласти душу .
Хочу с граніту мати сердце.
Не буть крихкому як люстерце.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯