Я втомився ненавидіти

Я не хочу ненавидіти, я хочу любити.

Я втомився від люті, від болю і жалю.

Я втомився від обстрілів, я втомився від зради,

Я втомився від людей, що ненавидять теж.

Я хочу спокійно писати вірші,

Спокійно жити, спокійно любити.

Не дивитись на людей як насвоїх чи ворогів,

А дивитись на них як на рівних.

Я хочу спокійно іти у майбутнє

І спокійно прожити життя.

Та комусь не хочеться миру,

Комусь подавай голови ворогів,

Комусь — страждання народів,

Комусь — лише гори грошей.

Ті люди, що війни починають, —

Це люди, що прагнуть війни.

Їм потрібно, щоб добре було лише їм,

А на народ — їм начхати.

А за все інше я боюсь —

Що ми озирнемось і побачимо,

Що ми такі самі, як ті, проти кого воювали.

Як ті, хто нашою кров’ю впивався.

Я боюсь, що ми стали такими, які ненавидять усіх,

Стали точнісінько такими ж —

Із лідером, який зрештою знищить нас усіх.