Витребеньки долі

Живеш, твориш, запускаєш проєкти. І водночас розчиняєшся, стаючи «невидимцем». Те, що трималось на тобі, за що трималась ти, - відпадає одне за одним. І раптом... з’являється простір для вибору. Крок назад чи крок вперед? І чи варто повертатись туди, де проєкти перетворились на пил минулого?