5-й рік сиджу в окопі

На музику з м/ф «Бременські музиканти»

5-й рік, як я сиджу в окопі,

Десь під Куп’янськом, у самій жопі.

Не лякають КАБи і ракети,

Як китайські, бляха, турнікети,

І піти посрати без газети під міномети.

В нас людей постійно не хватає,

ТЦК херню нам присилає:

Аватари, «соляні» герої —

Приганяють їх всіх під конвоєм.

З ними скоро стану я героєм — понесуть троє.

Кум при штабі файно умостився,

На сестричці ген-майор женився.

Офіцером стала новобранка

Гарні очі, губи і осанка.

Взяв мене би теж хтось на лежанку, лежать до ранку

Килим наш — замішане болото,

А сім'я — це дрони і піхота.

Дах у нас — це небо неозоре,

Наш пароль — бутилка від «Прозора»,

Іншої не видала контора.

Кажуть люди: ми — на заробітках.

Щоб так заробляли ваші дітки!

Ми міняєм гроші на снарягу,

Щоб отримать дулю за відвагу,

А з пораненням — піти ще й нагуй.

Марафон розказує всім байки,

Паралельно вкручують нам гайки.

Ми напились кавою у Кримі —

Дякуємо вам, «незамінимі»!

Перемогою всі одержимі.