Вона була…

Вона була лиш шансом на кохання

І тонким натяком на світло вдалині,

Немов несміле, перше привітання,

Що розчинилось в гомінкому дні.

Вона була як тиха передмова

До книги, що лишилась в стороні.

Несказане, напівзабуте слово,

Що добру вість залишило мені.

Минуло все... Лишився тільки спомин,

Як відблиск сонця на старій стіні.

Вона була коротким гулким громом

У чистій і глибокій вишині.

Вона була лиш шансом — тільки миттю,

Яку не встиг я втримати в руках.

Та крізь тумани, крізь земне століття,

Її вогонь світитиме в роках.

03 травня 2026 р.