Прийняття

І ось я стала. Зупинився біг.

Затихли відзвуки швидкого кроку.

Лягає втрата, як грудневий сніг,

на душу, ще тремтячу після шоку.

Я більше не гонець. Я — відкриття.

Дивлюсь у порожнечу вже свідомо.

Приходить прийняття, мов зізнання,

що все пішло. І це уже вагомо.

Вдих. Видих. Сіро. В роті гіркота,

І ніби підгинаються коліна.

Та розумію: це не пустота.

Це не кінець — це світло крізь руїни.

Де рана — там існує глибина,

де відчай був — тепер живе там сила.

Прийняти все, і випити до дна

цю тишу, що нарешті наступила.

04 травня 2026 р.