О рідна моя.

О небо, о світе, як же я тебе люблю.

Моє блакитне гарне чисте небо.

Моя родюча земля із жовтим кольором на ній.

Яка ж ти гарна моя рідна Батьківщина.

Не проміняю я ніколи твої родючі чорноземи.

На чужу землю, яка б гостиною вона не була.

Я твоя дитина й тільки твоя.

Ти створила мене та моїх предків.

Я люблю тебе, як ніколи раніше.

За тепле сонце, чисте небо,

свіжий літній дощ.

За красиві світанки, ніжні обійми,

За теплий мамин поцілунок в лоба вранці.

За татові слова підтримки й віри в мене.

Ціню і дякую тобі за ту свободу

слова, що я маю,

За те, що можу писати те, що хочу, а не те, що мушу.

За те, що можу зростати й дивитись в майбутнє, йти до нього.

За те, що можу подорожувати й бачити красу світу...

Сказати слів можна ще багато,

Але я скажу зараз те одне значуще та єдине,

що характеризує тебе і нас усіх.

Незламна наша віра в тебе.

Незламна сила предків в нас.

Незламна мудрість нашої землі.

Незламна наша батьківщина з людей складається вона.

24.08.22