Добро

Добро не має маси і об’єму,

Не зважити його і на вагах.

Воно — як відблиск світла золотого

На втомлених і зморщених руках.

Немов зерно, закинуте в каміння,

Що не питає: «Можна прорости?»

А просто точить стіни сотворіння,

Щоб сонячні побачити пласти.

Воно не в тому, щоб роздати зайве,

Коли в коморі повно сухарів.

А в тому, щоб засяяти, як сяйво,

Там, де ніхто вогню не засвітив.

Добро не знає тіні і гордині,

Воно тече, як чиста течія.

Ми в цьому світі — лише на хвилину,

Лиш людяність — безсмертна, як ім’я.

Посієш іскру — і здригнеться крига,

Віддаш тепло — і зацвіте полин.

Добро немов найважливіша книга,

Яку людина пише до сивин.

08 травня 2026 р.