ЩИРІСТЬ

На картині безликої вулиці,

Де снували туди і сюди,

Підкоряючись шуму, як музиці,

Подорожнього тихі сліди,

Між сліпого безладдя і сірості

У дитячих відкритих очах

Засвітилася зірочка щирості,

До сердець прокладаючи шлях.

І до чого торкалися промені,

Те ставало яскраво живим.

Навіть долі, бездушшям надломлені,

Посміхалися стрічним своїм.

Розквітала у радості вулиця,

Вбравши посмішок барви ясні.

«Все погане мине і забудеться», –

Говорили ті очі мені…