Без назви

Я працюю, навчаюся і намагаюсь творити.

Та щастю не треба надмірно радіти.

Я бачу погляди жінок не простих,

Але це я для них занадто простий.

Можливо, тупий, пихатий невіглас,

Та всерівно мені на їх чортовий припис.

Я маю підтримку у сильних жінок та провокацію з боку ляльок.

Це важко, насправді, все осягнути,

Та часу немає щось там утнити.

Тому, що кінець – це метафора грізна, а час – це утрачена мрія...

Я впораюсь сам з цим дивовижним злом,

Лиш варто прихопити з собою шолом.

І успіх мені побажає кохана моя,

І знищиться зло,

І настане чарівна для мене весна.