Ластик

Було між нами і зникло,

Тихо, без сліз і крику,

Пішло разом зі мною,

Залишивши тебе в спокої.

Я стер його мовчки, безжально,

Хоч ти була ідеальна,

Та ластику не звикати

Серце моє зачищати.

Серце... Червоний папір,

На якому ти, мій вампір,

Малюнок чорним вугіллям,

Моє приворотне зілля.

Та більше вже не моє,

Спорожнілий папір згниє,

Потьмяніє, захоче згоріти,

З попелом краще жити.

Ще один рух в тишì

Ластиком по душі —

Зникли посмішка, очі,

Лиш губи кричать, ти не хочеш

Зникати з цієї картини.

Та зникнеш, а я загину,

Бо надто тонкий папір,

А тру енергійно, до дір.

Нехай, ні про що не жалкую,

Стираю і ніжно цілую.

Останній рух — знову чисто.

Прости мене, я ненавмисно.