Археос

Погожої літньої днини, коли сонечко пригрівало шибки другого поверху Могилянки її двері одчинились і потік веселої молоді вирушив в різні боки радіючи закінченю занять. Дві подруги тримались під руки й несамовито веселились. Согодні вони закінчили 5 курс історичнго факультету і тепер на них чекала апірантура й незалежна практика в улюбленій темі історичної галузі.

- Ну, нарешті, до дому! Тепер ти побачиш мою рідню, - раділа одна з дівчат, - добре, що ми зарання квитки взяли!

- Добре, що ми все здали добре, - зіронізувала інша, - скільки у нас часу на збори?

- До завтра. Чи ти хочеш провести літо у Києві?

- Що я тут не бачила?– посміхнулась киянка і подруги попрямували на зупинку.

За дві години вони вже гуляли вечірньою столицею. А потягом до гуцульщини однокурниці попрямують завтра вночі. Тож, час на збори ще буде.

**

Прибувши до Івано-Франківька молоді жінки попрямували до автотанції. Рейсовий автобус мав домчати їх до села Поляниця. Де на них вже чекали і родичі, і пригоди.

Проїжджаючи повз вражаючі уяву краєвиди Марія все більше й щільніше притулялась до скла відкривши рот. Подруга, помітивши це не стримала посмішки.

- Ми підїжджаємо. Там Говерла. – сказала вона показуючи на гору за вікном, підсівши до Марії.

- Такі краєвиди круті. Я й не очікувала.

- І це ми ще не доїхали до Буковелі. – Продовжувала посміхатись Ярослава. В той же час радіючи, що вдома.

Вийшовши з автобуса на зупинці дівчата повернули голови в бік пронизливого звуку від квдроциклу, що порушив місцеву тишу й захоплення Марії написом «Поляниця». Хтось гукнув подруг з іншого боку.

- Яся! – гукнув до спантеличених дівчат молодий чоловік. Він зліз зі свого квадроцикла й повільно просувався до них. – А я по тебе.

- Михась! – плескаючи у долоні підстрибнула дівчина й побігла до друга.

Зупинивши шумний квадроцикл з нього вийшла тендітна дівчина й попрямувала до новоприбулих:

- А я по тебе - посміхаючись вона подивилась на супутницю Ясі й попрямувала до неї.

- Льолька! – гукнула Ярослава звільнивши від обіймів хлопця. Дівчата обнялись.

- Мась, знайомся, це – моя сестра Оля. – пояснила розгублено усміхненій подрузі Яся підводячи дівчат одна до одної.

- А я, Михайло. – Простягнувши руку Марії хлопець відрекомендувався, - друг сім’ї. - Взявши Ясю під руку він допоміг їй вмоститись на транспортному засобі й забрав багаж подруг.

Прикладу Михайла послідувала й Льоля і вони з Марією вмостились на квадроцикл. Михайло пересвідчився, що весь багаж завантажено й всі готові рухатись далі він дав по газах. Його прикладу послідувала й Ольга. Яся озирнулась на дівчат. Марія радісно вигукуючи підніла руки вгору.

Повз гучну компанію минали одноповерхові деревяні будиночки горитоссї місцевості. Довго їхати не довелось. Вже за хвилин 10 делегація прибула на місце. Так швидко, що Марія не встигла озернутись й пожартувала, що готова пересітсти хоч на ровер й їхати далі. Всі поміхнулись й попрямували до хати де на них вже з нетерпінням чекали батьки Ясі й Льолі. Не стримуючи емоцій Яся обнімала родичів. Вони вітали дівчат із приїздом й випуком з 5 курсу.

Вимивши руки всі сіли за стіл, Михайло кудись виніс багаж. Розмаїття гуцульської кухні продовжувало приємно спантеличувати гостю. Поїдаючи страву за стравою всі присутні жваво обговорювали різні теми. Непомітно повернувшись, Михайло приєднався до процессу. Наївшись вдосита подруг розмарило й господиня дому запропонувала їм усамітнитись, до вечері в будиночку поряд.

Захопленю Ярослави не було меж. Будиночок, до якого їх провів Михась зявився, буквально перед її приїздом.

- Вітання від твого Красення, з нагоди випуску. – стримано пояснив чоловік простягаючи ключі новій володарці будиночка.

Яся зашарілась подивившись на нього й опустивши очі прийняла ключі. Помахавши ними перед по, другою вона запросила її увійти. Молодий чоловік прослідував за ними. Поки дівчата не почали захоплювано бігати по споруді він відволік увагу новоспеченої господині на її багаж та сказав, що йому час загоняти отару. Кинувши доброзичливе бувай помахом руки Марії, вийшов на двір. Яся послідувала за ним.

- Дякую, що зустрів. Як ми давно не бачились. – Взявши за руку друга мовила дівчина.

- Доброї ночі, люба…подруго. – проникнено й зі смутком він зазернув їй в очі. Поцілувавши руки Ясі поспішив до свого квадроциклу.

Провівши поглядом друга дівчина підняла руку махнувши на прощання в слід. – Плбачимось. – Прошепотіла вона вдивляючись хвилинку в потік пилу й гучного звуку, що слідував за другом.

Повернувшись у вітальню, Яся знов посміхнулась подрузі й вони, сплеснувши у долоні, розпочали роздивлятись споруду із середини. Дослідивши кожен куточок вони розвалились на диванчиках у вітальні. Дивлячись одна протии одної подруги посміхались. Втома від подорожі та емоцій переповнювала молоді тіла. Відкинувши голови на спинки диванчиків вони заплющили очі і захропіли.

За кілька годин Яся прокинулась від стуку в двері. Підхопивши повітря ротом вона витерла слину й підвелась відкрити їх. За дверима стояла мама. Зрозумівши, що дівчата спали перейшла на шепіт. Вона запропонувала принести вечерю сюди. Яся, помітивши, що подруга смачно хропе й нічого її від цього не відволікає, вийшла за мамою.

Через хвилинку вона повернулась із підносом на якому була частина вечері. Штурхнувши Масю по нозі пересвідчилась, що та ще не готова покинути обійми Морфея. Вона турботливо вклала подругу на диван й підклала їй подушку під голову. Мася обняла подушку й смачно причмокнула не прокидаючись. Яся повернулась до батьків.

Через годину вона повернулась. Смикнувши подругу за плече вона порадила тій підвестись й розібрати речі. Але марно. Тоді Яся принесла ковдру й прикрила виснажену мандрівкою сплюху. Забравши свій багаж вона удалилась до вбиральні. За мить у спальні вімкнулось світло й враз згасло. Родина у хатках поглибилась у мандри снів.