Археос

На ранок Яся поставила келих з лимонадом на журнальний столик між диванами у вітальні де з-під ковдри потроху пола вилазити спантеличене обличчя Масі.

- Бадьорого ранку, спляча красуне. Оце ти вхропіла. – сміючись Яся підвелась й додала, прямуючи до дверей. – Вмивайся, перевдягайся й ми чекаємо на тебе. Снідати з батьками. Що може бути краще.

Мася нічого не встигла спитати але згадавши де вона та з ким стала вилазити повільно з-під ковдри. Хоча навряд вона була у захваті від цього. За чверть години вона приєдналась до господарів за сніданком у сусідній хатинці.

Після сніданку дівчата повернулись у свою вітальню. Яся здавалась якоюсь загадковою. Мася, розкладаючи свій величкий гардероб зацікавлено на неї кидала питальний погляд. Подруга робила вигляд, що нічого не помічає й муркотіла пісеньку під ніс. Марія не витримала й спитала:

- Щось ти така загадкова сьогодні?

- Анатолій на днях має приїхати, - зашарівшись шепнула Яся. – Хоче тут інтернет провести. – її очі блиснули

- Ага, - Марія випрямилась прикусивши губу, - А що це за Михась? Такий приємний парубок. Неначе. – тримаючи спідницю у руках дівчина продовжувала допитливо дивитись на подругу.

- Михась – друг сімї. Дружимо з дитинства. – Зітхнула Яся й поглибилась у прибирання. – Так, він приємний та дуже хороший. Навіть занадто. – Не підводячи голову констатувала дівчина.

- А. Ну зрозуміло. – Кивнула Марія й повернулась до справ. – А брат у нього є?

- М, брат? – Ярослава знов повеселішала. – Чого це ти цікавишся?

- Да так. Може познайомиш. Будемо дружити сімями. – Цілком серйозно заявила подруга.

Тут вже Яся зацікавлено поглянула на одногрупницю й сміючись підтвердила, що є.

Дівчата любязно жартували аж поки їх веселощі не перервав гучний стукіт у двері. Яся гукнула, що відчинено. Двері відчинились і на порозі зявилась Льоля. Їй стало цікаво чи підуть дівчата сьогодні у гори і чи може вона приєднатись до них. Сестра сплеснувши руками опустивши їх.

- Точно! Покажемо наші улюблені місця! І, можливо, майбутні джерела досліджень.

- Я просто подумала, що Марічка тут вперше. І не відсипатись приїхала. От і запропонувала. – жестикулюючи долонями неначе виправдовувалась Льоля.

- Прекрасна ідея. Дякую тобі, сестричка.

- Я тільки за! – підтримала їх Марія

Дівчина вибігла на двір, а подруги перезернулись й почали шукати підходящий одяг для подорожі. За 20 хв всі були готові до мандрівки.

- А чого твоя сестра так зашарілась коли пропонувала пройтись? Наче виправдовувалась за провину чи довгоочікуваний сюрприз?

- Не зважай. Молода гаряча кров. Там, де наші улюблені місця, можна побачити хлопця, який їй імпонує.

- А, тоді зрозуміло, чому вони улюблені. Зіронізувала Марія.

Тримаючись під руки подруги радіючи наздогнали молоду зачинчицю подорожі. Дорогою вони, спираючись на палиці, роздивлялись навкруги, вбирали чисте гірське повітря у легені та вдивлялись між хатинок. Чи не побачать бодай одну живу душу.

**

Карпатькі краєвиди. Гуцульький колорит, своєрідна історія. Марія неначе пірнула в іншу реальність. Інший, цікавий світ сповнений сімейних цінностей, збереженням народних традицій, ймовірних пригод, оздоровчими курортами. Її груди наповнили передчуття чогсоь нового. Видихаючи вона усвідомила, що хотіла б наукову діяльність присвятити долідженю саме цього краю. І, здається із Яролавою вони із цим впораютья.

Поки одна дівчина поглиблена у свої мрії та роздуми насолоджувалаь новим досвідом у приємній компанії, інша із іскрою в очах різко зупинила мандрівниць. Її старша сетра ледь не налетіла на неї. Зрозумівши в чому справа підморгнула спантеличеній подрузі й притримала її ходу рукою.

- Не хвилюйся. Невеличкий привал. – почала пояснювати Яся. – Льолі подобається один парубок, що тут живе. Мар’ян. Якщо він не погнав отару разом із Нечаями, то можемо його зараз побачити.

- Просто побачити? – прошепотіла Марія. – Не привітати? Не підійти?

- Ти що? Яке там. – шепотіла у відповідь подруга. – Це ж перша закоханість. І дівчинка хвилюється. Вивчає об’єкт обожнювання. А раптом за якимсь критерієм не підійде. – з усмішкою вона глянула на сетричку.

- Тихо. – помітила та лукаві погляди супутниць. – Не видавай нас.

Раптом дівчата помітили ворушіння в хаті напроти. Молодий чорнявий парубок у кептарі та кресані взяв ціпок біля дверей та попрямував до хліва за отарою. Дівчата причаїлися за деревами. На годиннику була 7.00. Хлопець зник за обрієм і компанія рушила далі.

- І як часто вона так шпигує? – з іронічною цікавістю питала гостя.

- Недавно. Льоля писала мені, що відчуває метеликів у животі, коли бачить його. Хоча навчались в одній школі й постійно там бачились. Фактично виросли разом. Що ж, нехай. Подивись, яка вона екзальтована. Меньше базікає в такі моменти й не допитується в інших про особисте життя.

Замріяна молода дівчина не помічала нічого навкруги й здавалось забула про приутність ще когось й мету мандрівки. Подруги перглянувшись посміхнулись й попрямували далі підхопивши під руки закохану.

Раптом Яся підвела голову й почала прислуховуватсиь до віддаленого звуку трембіти. З’ясувавши звідки він лунає вона почала підганяти супутниць мотивуючи подивитись на її улюблені місця.

Вони вийшли на перехрестя вулиць Яблуниці й розвернулись у бік Говерли. Захопленю Марії від відкриваючогося краєвиду не було меж. Ранок видався сповнений приємними захоплюючими емоціями. У передчутті нових переживань дівчина подумала, що до звичного способу життя їй тепер складно буде повернутись.

Звук трембіти прозвучав пронизливіше й на обрії завиднілись отари з пасторями. Просуваючиь в їх бік дівчата розпізнали в силуетах знайомих парубків. Це були Михайло та його брат.

Ярослава скучила за домом та любила звуки трембіти. А Михайло був чи не єдиним в кількох селах, який любив цей музичний інструмент використовувати й навчав на ньому грати всіх охочих. Любов до одного предмета знову їх звела. Не заплановано.

Побачивши дівчат Михась люб’язно з ними привітався й жартуючи попередив гостю, що їх похід може затягнутись до ранку. Адже після кожного візиту до дому на канікули Яся пронизувалась рідним гуцульським духом поринаючи у кілька денні мандри. Бувало, навіть без перерви на обід.

До того ж він мав що їй показати. Щось, що він знайшов біля водоспаду. Посмаксувавши овечого сиру з домашнім хлібом й молоком хлопці з дівчатами розділились по своїх справах. Чоловік пообіцяв зайти по обіді й показати Ярославі знахідку.