на річці світанок

мене будить не сонячний зайчик

а біля брів нервовий тик

із болота вода солодша

за ранковий чай із чорниць

я знаю

бо я її пив

я не зміг ніко‌го врятувати

бо сам я ще той пропащий

з доброю ніччю не став добрішим

під поду‌шку до впалої зірки

запускаю долоню зігріть

але частіше лише ховаю

з раннім ранком не став мудрішим

з першою пташкою в світ що летить

я б бив би себе за свОю лінь

та частіше пинаю м’ячі

що мені треба в бездушнім пи‌лу

в місячній півночі треба сонце

я б хотів би дістатися вище

та зростом не вийшов надто

світ у вікні а що нам треба

до темряви дійти та тліти

молоді вітри нагнали туман

та ми й до цього сліпо

не в слід

спалювали шлях

на авось

на нехай

на мережу сузір’їв

наспівуючи вголос

відбиваючи ритм

по сталевих дверях

на святий степ

на глухий удар

на рідне «привіт»

на річці світанок