Перше космічне бажання
– Досі зі мною не розмовляє?
– Ще сердиться.
– А ти?
– Трохи.
– На мене?
– Не знаю, – з екрану відповідає білявий восьмирічний хлопчик. – Просто хочу, щоб ми були разом.
– Сашко, чуєш? Ми будемо разом!
За спиною сина Роман бачить частину дитячої кімнати. На стіні висять малюнки Сашка та сімейні фото. Все таке рідне і здається поряд, та між ними мільйони кілометрів.
– Але роки пройдуть, доки ти повернешся і ти можеш... – відводить погляд, – ну, мама каже... – насуплює брови.
– Все буде добре! Ти ж знаєш. Наш корабель мегасуперський і за вісім місяців ще не розвалився, – всміхається.
Сашко сміється у відповідь.
– А його двійник сів на планету без проблем! – продовжує Роман. – Ми разом бачили ту трансляцію!
Радості Романа не було меж, коли перший корабель, що летів без екіпажу, вдало сів. Його пілотували з Землі. Він доставив обладнання, за допомогою якого вони розгорнуть базу.
– То було крутезно! – киває малий.
Роман дивиться на найбільшу світлину, що висить на стіні, позаду сина. Таке фото є і в його каюті. Воно було зроблено за кілька місяців до відльоту. На ньому: Сашко – син, Ліна – дружина і він – батько та чоловік.
– Але зараз мама сумна, – усмішка Сашка згасає.
– Я розумію. Мама хвилюється, а ти не хвилюйся. Все буде добре. І через два роки ми знову будемо разом. А поки ми часто спілкуватимемося. Зв'язок із Землею тепер майже безперебійний. Я ж розповідав тобі про прискорювач сигналу, що зробили китайські вчені і нові ретранслятори на Місячній базі.
***
– Зараз час ліквідувати їх! – інформує Вартовий 2.
– Я досі не певен, що вони реальна загроза для нас, – відповідає Вартовий 1.
– Ти ж знаєш прогноз. Якщо відбудеться контакт, прибульці захочуть вивчити наші технології, ми відмовимо. Вони проявлять агресію і почнеться міжпланетна війна.
– Ми прогнозували, що вони прибудуть на півстоліття раніше, знайдуть наші бази в нетрях їхнього супутника, а вони досі до них не добралися.
– Похибка в часі не змінює суті, Вартовий 1. Прогноз ґрунтується на точних даних аналізу їх еволюції.
– Це лише одна із ймовірностей.
– Але є незаперечний факт: вони не готові до контакту з нами.
– Згоден. Рівень зрілості колективної свідомості їхньої раси нижчий за норму.
***
Роман переводить погляд на сімейне фото, потім знову – на сина. Очі – мамині: такі ж темно-карі з великими віями.
Ліна до останнього не вірила, що чоловік полетить в космос. Довгі роки підготовки, переноси термінів. Для неї то було щось таке, що ніколи не відбудеться.
За місяць до відльоту її наче підмінили. Сльози, крики, істерики, благання. До цього завжди підтримувала його. Ніколи не дорікала. Він теж, як міг, допомагав з її проектами. Поразки весь час долали разом, лишали в минулому та йшли далі. На цьому і тримався шлюб – на взаємній підтримці та на тому, що одружилися в зрілому віці – йому було тридцять п’ять, їй тридцять два. Зараз обом за сорок.
Коли оприлюднили терміни старту, Ліна раділа разом з ним. А потім усвідомила наскільки це все реально, що місія – небезпечна. Творчий розум і чуттєвий характер намалювали у свідомості найгірші варіанти розвитку подій.
***
– Вартовий 1, ліквідація – єдине рішення. Вони надовго відмовляться від своїх планів. Коли прибуде наступна експедиція, рівень позитивної зрілості їхньої раси досягне норми.
– Вартовий 2, вони швидко прогресують. Враховуючи останні дані, є ймовірність, що дозріють раніше. Якщо на власному супутнику не виявили нашу присутність, то і на нашій планеті це станеться не скоро.
– Вартовий 1, це теж лише імовірність. В них закладені наші гени. А ми майже знищили планету в час Великої Катастрофи і ледь не знищили себе, якби вчасно не синхронізували наш мозок і ДНК з автономною нейромережею та штучними тілами.
– Вартовий 2, це був один із етапів нашої еволюції. Не факт, що вони пройдуть схожий шлях і повторять наші помилки.
– Історія завжди повторюється. Це – факт.
– Але ми порушимо Основний закон. Це може породити негативні лінії думок в нашій колективній свідомості, а це теж реальна загроза. Ми дотримуємося Основного закону, щоб Велика Катастрофа більше не повторилася!
***
– Через три хвилини зможемо загадати перше космічне бажання. Хочеш?
– Бажання? Космічне? – не розуміє Сашко.
– Перше космічне! Ми пройдемо між Деймосом і Фобосом. Супутники будуть знаходитися відносно близько один до одного. Можна сказати – на одній прямій.
– Але в космосі ти, а не я.
– Ти зі мною на зв'язку, то вважай, що тут. Я увімкну трансляцію з відеокамер бортового телескопу. Крізь його потужний об'єктив ти всі кратери розгледиш.
– Суперсько! Я покажу запис мамі! Хоч вона і досі зла. Але твоє останнє відео Марсу її вразило.
– А як це вразило мене! – всміхається Роман. – Коли я був трохи старшим за тебе, мріяв про Марс. Все гадав, хто правий – Рей Бредбері чи Артур Кларк? І подумати не міг, що колись стану автором проекту автономного куполу життєзабезпечення і першим українським інженером, хто ступить на поверхню червоної планети та закладе фундамент для колонізації! Це ой як суперсько, малий! Але ти і так це сто разів чув.
– Так! І я радий, що ти там. Мої однокласники заздрять мені. Але ще я хочу, щоб ти був поряд. І мама хоче.
– Я буду поряд. Я обов’язково повернуся! Ти ж мені віриш?
– Вірю.
– Час загадувати перше космічне. Готовий?
Сашко киває.
– Не кажи нікому, доки не здійсниться.
Екран розділяється на два зображення. На обох частинах, на темному фоні космосу видніються блідо-сірі охоронці планети, частково освітлені сонцем.
***
– Так, ми порушимо Основний закон, щоб Велика Катастрофа не повторилася! Це виключення із правила, яке підтверджує правило.
– Вартовий 2, це лише припущення. Наш розум чистий і захищений, наші тіла надійні і сильні, але ми знищили все природне, створили штучний світ. А вони, можливо, наша краща версія, наш вдалий експеримент. Наше ДНК пристосувалося до життя на блакитній планеті
– Вони схожі на нас, але вони – не ми. Через Велику Катастрофу ми втратили контроль над експериментом. Вони вже не наш експеримент.
– Але вони все одно наші творіння, які повертаються додому. До нас! Вартовий 2, ми маємо їх вбити за це?
– Зараз вони – потенційна загроза!
– Колись вони дізнаються, що ми ліквідували першу експедицію. Це може призвести до загрози в майбутньому, який би рівень колективної свідомості вони не мали.
***
Деймос і Фобос зникають і на екрані з’являється Сашко.
– В мене ще є кілька хвилин, а потім тре відключатися, – каже Роман.
– А мені спати. Заспіваєш щось?
– Щось із Окену Ельзи, Положинського, Скрябіна чи...
– Ні! – перебиває син. – Твої ретро пісні вже набридли! Щось таке… інакше можеш?
– Інакше? Хм...
Він дістає маленьку чотириструнну гітару укулеле. Штучна гравітація від обертального модуля корабля дає змогу без проблем грати на музичному інструменті, майже як на Землі.
***
– Вартовий 1, вони наближаються на оптимальну відстань. Твоє рішення?
– Я ще раз проаналізував всі наявні дані. Ймовірність загрози від порушення Основного закону менша, ніж від передчасного контакту. Запускаємо протокол знищення.
– Прийнято. Вартовий 1, вони нічого не відчують.
– Знаю.
– Вартовий 1, протокол запущено!
– Вартовий 2, протокол активовано!
– Вартовий 1, вони входять в радіус дії променю.
– Вартовий 2, калібруємо приціли.
– Готово, Вартовий 1.
– Готово, Вартовий 2.
– Вартовий 1, початок через хвилину!
– Вартовий 2, синхронно вдаримо за моєю командою!
– Вартовий 1, хвилина!
– Вартовий 2, синхронізуємося!
– Вартовий 1, тридцять секунд.
– Вартовий 2, що це?
– Вони спілкуються.
– Це не просто комунікація. Це ідеальна жива синергія слів, ритмічних коливань і звукових хвиль і це не штучне відтворення!
– Схоже було у нас до Великої Катастрофи.
– Ні, не як у нас. Вони досягли успіху в цьому! Вони – не ми. Вони кращі!
***
Роман перебирає вмілими пальцями струни і починає співати:
«Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі».
Сашко здивовано підіймає брови і усміхається.
«Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце руту знайшла
І мене зчарувала».
Роман тільки хоче почати співати приспів, як його випереджають.
***
– Вартовий 1, десять секунд!
Мовчання.
– Вартовий 1, п’ять секунд!
Тиша.
– Вартовий 1, три секунди!
– Вартовий 2...
***
З екрану лунає знайомий жіночий голос:
«Червону руту
Не шукай вечорами,
– Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір».
***
– Вартовий 2, зупинити протокол знищення!
***
Поруч із сином з’являється його мати. Видно, що в очах застигли сльози. Але вона всміхається, а голос ллється рівно і лунко, як завжди, як колись.
«Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір».
Другий куплет Роман і Ліна співають разом. А приспів – втрьох.
***
– Вартовий 1, промінь деактивовано. Ти впевнений, що прийняв правильне рішення?
– Так. Нові дані змінили прогноз, Вартовий 2. Я дав їм шанс. Я дав шанс нам.
– Не факт. Це лише одна із ймовірностей.
– Факт в тому, що ми не порушили Основний закон!
***
Роман розглядає сімейне фото в тісній каюті космічного корабля, на орбіті Марсу.
Сашко, разом із мамою, передивляється відеозаписи із космосу в кімнаті будинку на Землі.
Обоє думають одне і теж: космічні бажання таки здійснюються.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!