Моєму Сєвєродонецьку

Серед хвої та піску місто є.

Там вітер пам'ять тихо береже

І кожен спогад про ту юність, ту весну.

Шкода, що милуватися цим нам бракувало часу.

Місто мрій і спогадів безкраїх,

Де кожен крок знайомий і живий.

Там липи шепотіли біля парків,

А вітер ніс надію у світи.

Оті проспекти, сонячні алеї,

Де сміх дитячий лунав поміж дворів,

І вечорами зорі над землею

Ховали мрії тисячі людей.

І буде день і буде ранок,

І захід сонця і світанок.

І знов розквітнуть квіти навесні,

І мир повернеться у наші дні.

Знов діти будуть бігати стежками,

І сміх лунатиме у дворах.

А щастя повернеться із піснями

У теплих і знайомих вечорах.

Бо пам’ять не зітре любов ніколи,

І серце кличе знову й знов туди,

Де світло рідних вікон і тополі,

Де залишились мрії назавжди.

Місто надії, сили і тепла,

Ти вічно житимеш в моїй душі.

І крізь роки лунатиме здаля

Мій Сєвєродонецьк живий