Пасивне паління

Цигарка на двох, непрямий поцілунок;

Ти палиш легені — я спалюю шлунок,

Калорії, шкіру й мости...

Нам разом з тобою так довго рости —

Спинись на заправці й купи запальничку.

Тебе добивають некинуті звички,

Але ти й без них коли-небудь помреш.

Немає різниці, чим красити беж, —

Засосами чи цигарками, —

Якщо моє тіло сіріє з роками

Й душа також губить усю свою фарбу.

Мета існування — це пошуки скарбу,

Та раптом я в пошуках цих загублюсь,

Пригорнути хотілось би душу чиюсь

І надпити із неї чорнил.

Імовірно, ми швидше обернемось в пил, —

Радше в попіл з якоїсь з твоїх цигарок, —

Аніж впишемо власне ім'я між зірок,

Та мені досить місця й у розсипі родимок

В тебе на спині. Здається, ми бродимо

Колами пекла — можливо, це цикл життя

Нас пускає по колу гріха й каяття,

Щоб ми вдвох в хороводі сплітались за пальці

Й мішались фарбованим попелом в гальці.

Вдихаю: ти пахнеш, як сливи,

Як мокрий асфальт після довгої зливи,

Як барви веселки, як фарби із хни,

Як перша цигарка у пачці. Вдихни:

Легені благають кидати палити

Калорії, шкіру й мости — та коли ти

Вдихаєш мене, я умить стаю легшим —

Я теж хочу в пачці твоїй бути першим.