Психічний розлад «ефект зоряної самоти»

«Психічний розлад “ефект зоряної самоти”» — це темна, іронічна й водночас болісно людяна історія про космічного пілота, який летить крізь безмежжя не лише кораблем, а й власною тривогою. У світі, де зорі красиві, але байдужі, самота поступово стає не тишею, а співрозмовником. Тут є блиск галактик, холод металевих кают, втома від героїзму, саркастичні внутрішні монологи й чорний гумор, без якого в космосі давно б довелося офіційно оголосити психіці дефолт. Твір досліджує, як ізоляція стирає пам’ять про дім, змінює час, тіло й почуття, а також ставить головне питання: чи можна повернутися живим, якщо частина тебе вже залишилася між зірками? Це не медичний діагноз, а художній портрет душі, яка надто довго дивилася у вакуум і почула відповідь. І зрозуміла: тиша теж має зуби. Навіть серед тиші.