Кров на троянді

Ти пам'ятаєш як вночі з тобою спілкуватися?

Тоді знай, що з ким завгодно, режим не збивається.

В дитинстві усе було зрозуміло,

Так невже наша дружба усе це змінила?

Чи війна? Чи були знаки до цього?

Повір' , мені вже все одно ...

Назад шляху немає.

І я обираю пробачити минуле:

Більш біль не ховаю.

Мені страшно. Я у сумніві,

Своє тіло вбиваю.

Вибач. Перепрошую. Ти хоч щось відчуваєш?

Ні. Годі. Я більше не можу...

Не хочу. Не буду.

І міцний удар. Не по собі, цього разу.

О мою подушку.

Ще. Більше. Чому це я роблю?

Я злюсь. Бо я у відчаю,

І кожного дня очи я зачиняла,

Щоб не бачити,

Як я надію втрачала.

Найважче з усього -

Собі правду казати,

А потім, лише у подушку ридати,

І вірити далі, що

Всесвіт, чи Бог допоможе тобі

То саме місце...

Про яке мрієш ти...