Вихід із фрейму. За запитом.

Темрява навколо Артура була не просто відсутністю світла — це була відсутність даних... Як і належить у світі, що працює на принципах відкладеного рендерингу, всесвіт за межами його зору не існував. Будинки за його спиною розчинялися в сірому математичному нічому, щойно він зачиняв двері. Дерева в парку ставали лише ймовірнісними хмарами, поки він не повертав на них погляд, примушуючи квантову піну застигнути в кору та листя. Це була велика економія обчислювальної потужності Буття. Колапс хвильової функції — це просто спосіб Всесвіту сказати: «Я намалюю це лише тоді, коли ти по дивишся». Артур знав про це все життя. Він навчився не обертатися занадто різко, щоб не побачити «дірок» у текстурах світу, які не встигли підвантажитися...