Мати

Дощ над містом падав беззвучно, наче в депресивному сні, сірий і важкий, як бетонні плити кладовища. Амалія стояла біля свіжої могили, тримаючи в руках парасольку, яка чомусь зовсім не заважала краплям сікти її обличчя. Елеонора Романівна, її прийомна мати, пішла раптово. Інсульт зрізав відому професорку психології прямо за робочим столом, серед стосів рукописів про «актуалізацію ментальних конструктів» та «межові стани колективного несвідомого». Колеги по інституту пошепки називали її дослідження окультизмом, тому що по-справжньому боялися її залізного інтелекту...