Пам'ятаєш, як вчителі вихваляли тебе перед батьками в четвертому класі?

Я би вже давно звисав з кількох згорілих люстр,

Й небеса в блакитний колір би обличчя фарбували,

Й я б найзліші плани долі розбивав... В пам'яті провали

У шеренгу шикувались: я, найслабший із солдатів,

Відчаю набравшись, перший зазирнув у дуло.

Вихор паперових клаптів здуло в напрям школи,

Й я стрибав із зошитів в щоденник: ось він —

Молодий письменник, що собою так ніколи і не став.

Я грав із небом в хованки: мій янгол рахував до ста

Вершин нескорених в записці — я шукав в колисці,

Списаних чернетках і шкільних конспектах власне «я»;

Як бачила мене моя сім'я; і що мені писати у записці.