ДЕЖАВЮ

Крізь ребра струмом б’є — гаряча хвиля,

І серце робить болісний кульбіт.

Ця мить чужа, але до крику мила —

Вона ламає мій звичайний світ.

Мене прошило наскрізь цим моментом,

Він пахне димом, кавою й дощем.

І почуття, мов восьмим елементом,

По венах розливає гострий щем.

Я знаю наперед цей присмак м’яти

І як ліхтар хитнеться у вікні,

Як буде тінь блукати крізь кімнати,

Малюючи узори на стіні.

Гортає тихо сторінки днів доля,

Що написала нам заздалегідь.

Автографи лишає з краю поля —

І часом… знову прийде дивна мить…

28 червня 2026 р.