Книга Алаї.

Темрява надвечірнього міста заповзала у кімнату Алаї, наче розлите чорнило. Дівчина сиділа серед стосів книжок та мерехтливих моніторів, де нескінченні наукові подкасти змішувалися з кадрами сюрреалістичних серіалів. Її розум був подібний до величезної бібліотеки, де бракувало лише одного — головної книги, яку вона так пристрасно мріяла написати, але не могла знайти для неї серця, живого сюжету. Але вночі... О, вночі вона не належала собі. Щойно повіки важчали, Алая ставала маріонеткою у руках невидимого режисера. Вона проживала тисячі життів: була вигнанкою у засніжених горах, королевою в позолоченій клітці, жертвою в туманному провулку. Сни були болісно яскравими, до смаку заліза на губах, але вона була лише акторкою, приреченою грати за чужим сценарієм без права на імпровізацію...