В унісон

Тепер я знаю: справжня глибина

Приходить там, де «я» своє згасає.

Коли твоя людина дорога —

Це центр усього, чого душа бажає.

Я розумію тільки зараз, вглиб,

Що у міцній сім’ї немає ліку:

Хто більше дав, хто більше заробив...

Тут просто ділять долю сонцеліку.

Я знаю вже, як ранить гострий тон,

Як від обра́зи серце замерзає.

Та теплий погляд — наче унісон,

Що найбіднішу душу зігріває.

Тепер я вчуся слухати щомить

І тихий настрій, і слова, й мовчання.

Не просто поруч у кімнаті жить,

А серцем бути разом до світання.

І мій святий, мій найтепліший дім,

Де ласка, і повага, і терпіння,

Став місцем, де у спокої святім

Господь дає Своє благословіння.