Битва за волю

Дівчата смачно поїли і відкрили свої напої. Ці напої були інші на смак та на запах. Тому вони вирішили їх випити. Напої були схожі на сік якихось дивовижних фруктів.

Задоволені вони разом прибрали та почали готуватись до приходу капітана.

Ерґа якомога щільніше закрутила волосся Аурелії та розмазала все, що залишилось від сажі на волоссі, щоб затемнити його. Потім вони зробили з хустки капюшон і закріпили його для надійності шпильками.

Ерґа вклала на місце свій ножик, який весь час тримала в шкарпетці при нозі. А потім вийняла, коли вони втікали. З ним вона завжди почувалась краще, спокійніше більш впевнено.

Принцеса помітила ніж.

- Де ти його взяла? Ти думаєш нам тут небезпечно? Поки що вони здавались трохи сексуально збоченими, але ж Мікола сказав, що наше «ні!» непорушне?

- Так то воно так. Але вони в першу чергу чоловіки, а в другу, я нікому окрім тебе не довіряю і Міколі в тому числі. Краще бути підготовленою ніж наївною.

- Мабуть ти права. Тоді мені теж такий треба.

- І що ти будеш з ним робити? – з посмішкою запитала Ерґа

- Не треба з мене сміятись. А що ти будеш робити? Звісно я буду захищатись!

- Тобто ти візьмеш в руки ніж і встромиш його в людину. Завдаючи болю і травм, пускаючи кров чи навіть вбиваючи?

У Аурелії весь сніданок підступив до горла тільки від одних слів.

- Отож бо й воно. Якщо ти не готова використати краще не мати зброю. Менше шансів, що її використають проти тебе.

- А ти готова використати? – ледве чутно спитала принцеса.

- Так моя люба. – Ерґа підійшла до неї і поклала їй руку на плече і легко стиснула. – Я готова, мені це вже не в перший раз.

Шокований вигук вирвався з середини Аурелії.

-  Так принцесо. Я тобі це сказала тільки з однією цілю. Якщо виникне необхідність я зможу нас захистити.

- В тебе виникала така необхідність, а я навіть про це не здогадувалась.

-  Це вже не важливо. Ми вже не там. І сприймай це як корисну навичку, яку я здобула. – заспокоювала принцесу Ерґа.

- Мені дуже шкода Ерґо. І дуже соромно, що я навіть не знала.

- Немає за що вибачатись. А не знала ти бо я не хотіла щоб ти знала. Тут немає твоєї провини.

Принцеса понурилась і притихла щось обмислюючи. І Ерґа вже пошкодувала, що почала цю розмову. Треба було як завжди зробити це поки вона не бачить, щоб вона ні про що не здогадувалась. Але їм треба навчитись покладатись одна на одну, довіряти і бути щирими. Вони є тільки двоє одна у одної. Це треба було зробити. Тим паче надалі вона не зможе зберегти принцесу від складнощів та небезпек реального життя. Краще по троху вже її вводити і буденну реальність.

Трохи заспокоївши себе Ерґа застрелила ліжко своє і повернулась до принцеси.

- Тобі допомогти застелити ліжко?

Принцеса підняла голову ніби здивована, що Ерґа все ще тут.

- Ні дякую я сама. Мені треба вчитись бути самостійною.

- Так мабуть ти права.

Принцеса на тяп-ляп, але застелила постіль залишившись дуже задоволеною собою. Ерґа не стала лізти, їй потрібна практика. Краще не заважати, а підтримувати.

Вони вирішили порахувати скільки в них грошей і спланувати їх використання, але в двері постукали. І що дуже не сподобалось дівчата, не чекаючи відповіді від них - двері відчинились.

В коридорі стояв Руєль. Він зайшов в каюту і уважно оглянув по черзі спочатку принцесу, а потім Ерґу.

- Привіт дівчата як ваші справи? Чи сподобалось Вам страви та напої?

- Так ми дуже вдячні за вашу турботу – відповіла Ерґа. – тільки здається від вчорашнього напою моїй подрузі було трохи зле.

Вона вирішила розвідати інформацію. Дивний напій, стан Ауреліі вранці і поведінка Міколи змушували її інтуїцію бити на сполох. Хоча вона теж пила напій і вранці прокинулась без проблем, вона випила його менше. Або можливо принцеса була більш втомлена і тяжко перенесла останні дні, бо вона все ж таки більш витончена та ніжна. Їй треба було це вияснити.

- Можливо дозування не вірне.. - ледве чутно ніби сам до себе відповів Руєль - що саме було не так з Аурою? – він поморщиася і виглядав насправді дуже стурбованим.

- Яке дозування? Дозування чого? – тепер вже Ерґа відчула справжнє занепокоєння.

Руєль наче отямився. Подивився на принцесу, а потім на Ерґу: - Я сказав дозування!? Я мав на увазі, що наші напої здебільшого розраховані для нас чоловіків екіпажу. Можливо, вони за міцні або концентровані для Вас, бо ви значно менші і легші і ще й з іншої раси. Я обовʼязково доповім про це капітану. Мені дуже шкода, що напої викликали якісь наслідки.

Ну здається все логічно. Схоже Ерґа все ж таки вже починає мучитись від параної.

Як і сказала принцеса всі поводяться добре навіщо весь час чекати біди.

- Можливо – відповіла Ерґа.

- То як ви себе почуваєте? – запитав він у принцеси.

- Зараз вже все добре. – відповіла Ерґа замість принцеси.

Руєлю це не сподобалось. Він ще почекав певний момент ніби очікуючи, що принцеса сама відповість. Але Аурелія продовжувала стояти мовчки розглядуючи підлогу каюти.

- Ну гаразд. Добре, якщо все добре. Ви готові йти? Капітан вже чекає на Вас.

- Так ми готові – знову відповіла Ерґа.

Руєль показав рукою на вихід пропускаючи їх вперед. Тому Ерґа пропустила принцесу вперед, пішла слідом за нею і наостанок з каюти вийшов Руєль.

- Капітан вирішив особисто провести Вам екскурсію. Тому я проведу Вас на місток де Вас зустріне капітан. Одному з нас треба бути на містку, але я буду щиро радий, якщо хтось або обоє вирішить залишитись там зі мною. Одразу хочу сказати, зі мною ви проведете казково свій час. – з лукавою посмішкою додав Руєль.

Ерґа було подумала, що можливо це і не найгірша думка. Адже там вона зможе поспостерігати за керуванням шатлу попитати про це, або навіть вмовити їх спробувати покерувати, якщо гарно постарається.

Ця думка прийшлась їй до душі і вона вирішила обговорити її з принцесою, коли вони повернуться до каюти.

Пару коридорів декілька поворотів і вони підішйшли до масивних дверей. Руєль приклав браслет і двері відчинились. Капітан вже очікував їх. Незадоволений вираз швидко змінився на радість.

- Мої любі пасажирки! – він направився до них з широко розставленими руками. Підійшов та поклав руки їм обом на плечі. – Я вже втомився чекати. Тут не так багато розваг, політ проходить чудово, тому ваша компанія наповнила моє сердце приємним очікуванням гарно проведеного часу. Як ви спали? Як ваша нога міс Ерґо? Мене звати капітан Юго. Я власник цього шатлу і не тільки.

- Рада познайомитись. Вже набагато краще дякуючи стараннями Міколи та вашим турботам.

- Це добре. Це дуже добре. Але думаю Вам ще не варто дуже навантажувати ногу, тому під час екскурсії ми обовʼязково зазирнемо до Міколи. – сказав він потираючи бороду. – Руєль командування залишаю на тебе.

Він взяв дівчат під талію, що склнфузило обох, та повів на вихід з містка. Двері відчинились перед капітаном хоча ніхто не прикладав браслет.

- До речі я хотіла запитати, всі двері відчиняються браслетами? – згадала Ерґа. Капітан махнув головою підтверджуючи це.

- Так двері відчиняються за допомогою браслетів для всіх окрім мене. Я власник цього шатлу тому для мене трохи інша система.

- Я хотіла спитати, коли ми зможемо отримати браслети, щоб ми могли виходити з каюти при необхідності? – продовжила Ерґа

- Вразі якої необхідності? Все що вам треба, ви можете попросити і вам принесуть, якщо вам сумно просто скажіть і вас проведуть в кімнату відпочинку або бібліотеку, ми якраз туди направляємось.

- Але ми без когось не можемо покинути каюту, ми в ній зачинені. А так би ми мали змогу самі робити, що нам потрібно не відволікаючи єкіпаж від їх справ. - Ерґа відсторонилась і його рука повисла вниз.

- Ну які відволікання? Мені доводиться тримати їх весь час занятими, щоб вони не діставали вас своєю увагою та спробами і пропозиціями скоротати ваш час. Їм будь-яке ваше прохання і можливість допомогти або побути з вами тільки в радість. – з лукавою посмішкою відповів капітан.

- Так але вони мають браслети і доступ до наших кімнат, а ми ні. – не здавалась Ерґа

- Я ж кажу я тримаю їх під контролем ніхто не наблизиться до вас без мого наказу чи відома. До того ж доступ маємо тільки Рауль, я і Мікола. – вже набучено відповів капітан.

Аурелія напряглась зупинилась. Капітан все ще тримав руку на її талії тож теж змушений був зупинитись. Він перевів свій погляд на Аурелію. Щось промайнуло в його очах, але швидко зникло і Ерґа так і не зрозуміла, що то було. Але якесь неприємне відчуття зʼявилось від цього погляду.

- До того ж ці браслети відповідають не тільки за двері, а й за весь корабель та деякі його функції. Тому ми не можемо їх Вам видати. Це небезпечно і для Вас і для нас. Ви можете відкрити не ті двері і опинитись в космосі або в небезпечному механічному відділі. Тому, я змушений відмовити вам, заради вашої ж безпеки. У Вас в кімнаті є кнопка виклику на випадок чогось непередбаченого. І ви будете на звʼязку безпосередньо з містком. Якщо вам ще не показали, то я покажу як нею користуватись.

- Добре дякую. – задумливо відповіла Ерґа.

З одного боку все, що казав капітан Юго було правильним та логічним. Але відчуття тривоги все більше наростало всередині Ерґи.

- Ми прийшли. Це наша найцікавіша зупинка. Кімната відпочинку.

- Яка нам все одно не світить- пробубніла собі під ніс Ерґа.

Капітан кинув на неї незадоволений погляд, але продовжив:

- Тут відпочиває команда під час польотів. Тут є бібліотека, фільмотека, колекція музична та ігрова. Також є пару старовинних ігрових апаратів не знаю де вони їх роздобули, але щасливий екіпаж - слухняний екіпаж, тож вони тут є. Тут є автомат зі смаколиками. Та можливість зробити собі перекусити та випити. Алкоголь на кораблі заборонений. Доречі люба моя Ауро, Мікола передав, що тобі було погано від нашого напою? – капітан розвернувся до Ауреліі та взяв її руки в свої.

Ерґа насупилась. Це були неприйнятні жести по відношенню до принцеси, але тут вона не принцеса, а просто пасажирка. І Ерґа достовірно не знала чи прийнятно так у дельтанів. Можливо для них як найвідоміших спокусників, така поведінка є нормальною. Тому, вона буравила капітана злим поглядом, але вирішила тримати себе в руках, а язик за зубами. Ерґа й так вже немало вивела його з себе.

Аурелія теж автоматично хотіла відсмикнути свої руки, але капітан тримав їх досить міцно.

Вона відповіла не підіймаючи голови:

- Так, Мікола пояснив нам, що це можливо через расову відсінність або статуру. Адже ми легші за чоловіків Дельтанії.

Ерґа мало не приснула в голос, від дивного вдаваного голосу принцеси. Але вчасне стрималась і подумки похвалила її винахідливість.

- Так ваша дивовижно граціозна статура просто не може не радувати око, і звісно заслуговує тільки на найкраще. Я прослідкую, щоб подальше харчування та напої були їй тільки на користь. - тримаючи її за руку змусив зробити оберт навколо своєї осі пожираючи при цьому її поглядом.

Ерґа вже готувалась знов перевести увагу на себе. Але капітан відійшов від Аурелії, щоб продемонструвати все, що знаходилось в кімнаті.

Поки він базікав Ерґа підійшла до принцеси.

- Ти як? Може повернемось до кімнати?

- Все добре ми тут гості і нам можливо ще потрібна буде їх поміч, тому будемо ввічливими по можливості.

Ерґа взяла і легенько стиснула її за руку виражаючи підтримку та розуміння.

- Я бачу, що втомив Вас своїм базіканням…

Капітан був явно незадоволений.

- Ні ну, що ви !? – в один голос відповіли дівчата.

- Нам дуже цікаво, ми ніколи не були на таких кораблях. Взагалі-то на будь яких кораблях – натренованим солодким голоском відповіла принцеса.

Вони вже зрозуміли, що капітан мав слабкість до неї. Тому вона підійшла та взяла його під руку, щоб відволікти.

Настрій капітані миттєво покращився. Неважливо, що розказуючи та показуючи він весь час намагався притягнути поближче та торкатись до принцеси.

Вона озирнулась на Ерґу, а та закотила очі. Принцеса швидко сховала посмішку, та повернулась до «уважного» слухання капітана.

Капітан повів їх далі. Через коридор і знов пару поворотів, вони зайшли до великої кімнати з прикріпленими столами та стільцями прикрученими до підлоги. Навпроти входу була стійка за нею знаходилась невелика кухня з усім необхідним. З ліва на стійці знаходилась кавова машина, щось схоже на крани для розливу напоїв та інше приладдя. З правого боку знаходились резервуари підписані як сніданок обід та вечеря.

- Тут збирається більша частина команди, щоб поїсти. Не всі, по змінах, бо звісно певна частина завжди задіяна в керівництві кораблем.

- А скільки людей складає єкіпаж такого великого шатлу – запитала Ерґа

- Двадцять пʼять осіб. Це невеличкий шатл, тому й екіпаж не великий.

- Ого, як на мене двадцять пʼять осіб це дуже багато. А скільки ж тоді екіпаж на найменшому шатлі? Якщо це не великий. – уточнила Ерґа

- Найменший екіпаж буде на Шатлі Коник, він складатиме 2-5 осіб. Він маленький і призначений для не довготривалих подорожей. Але повернемось до екскурсії.  – капітан перевів свою увагу на принцесу.

- Можливо ви б хотіли чогось поїсти або попити? Обід буде за трохи більше ніж годину. Буду радий Вам щось запропонувати.

- Дякую за турботу, але після огляду Мікола залишив нам сніданок та напої.

- Так, так Мікола як завжди уважний до деталей. – відповідь капітана по сенсу була похвалою, але по тону такою не здавалась. – Добре тоді продовжимо нашу екскурсію.

Він повів їх в двері зліва в кімнаті, двері як завжди самі розкрились перед ним. «Цікаво як він це робить? Він навіть не прикладав браслету і його браслет був не схожим на інші»- подумала Ерґа.

Перейшовши коридор і поворот вони вийшли в перехрестя з дверима з усіх чотирьох сторін.

- А тут машинне відділення, а також вихід в відкритий космос в разі потреби ремонту чи ще якихось потреб. А також до евакуаційних капсул. І це дуже небезпечне перехрестя, адже 2 з 4 дверей ведуть до як мінімум до неприємностей, або навіть загрози вашому життю. Тому таким милим дівчатам і не варто блукати шатлом без супроводу. Це не єдине таке місце, а ми відповідаємо за наших пасажирів, особливо за таких прекрасних – він підніс руку Ауреліі до губ та поцілував її в долонь.

Аурелія не стрималась та підняла свій шокований погляд на капітана. На їх рідній планеті - це був дуже провокаційний жест, адже він мав більш сексуальний характер. Поцілунки в руку взагалі були непристойними, а в долоню вони означали тільки те,  що це коханці.

- Ви маєте такий стурбований вигляд Ауро – сказав капітан томним голосом. – Це космос вас так налякав чи я?

- Вибачте капітане…

- Для Вас просто Юго.

- Вибачте капітане Юго…

- Ні люба моя, Вам можна просто Юго, без капітане. Відпустимо ці формальності.

- Але капітане Юго, я не можу відпустити формальності адже як ви памʼятаєте я заручена.

Він махнув рукою наче це дрібниця, яка не варта уваги.

- Він залишився там де йому й місце, а ви зараз тут. Ви молода й чарівна. Можливо ця подорож дана вам для того щоб зрозуміти, що у Вас є варіанти….

- Вибачте, але я серьозно ставлюсь до своїх зобовʼязань….

- І все ж ви зараз тут. – перебив він її наче те, що вона каже не суперечить, а тільки підтверджує його думку. – У Вас є чудові 4 дні, точніше вже 3, для цієї подорожі. Ви ще вільна прекрасна молода леді, і ви в компанії найбажаніших чоловіків в всесвіті. Ми вміємо потурбуватися про своїх леді. Можливо це саме те, що вам потрібно, щоб зрозуміти що вам насправді потрібно. За ці три дні, ви можете змінити свою долю на кращу або бажанішу…

- Думаєте…. - а почала принцеса, але він перебив її наче вона нічого й не казала.

- Час покаже… - сказав він і повів її далі.

- Все….

- Ходімо далі. – знов перебив її капітан.

Аурелія вирішила відступити. Це й на краще. Що вона буде йому казати пояснювати, як аргументуватиме. Краще просто скористатись зміною теми.

Знов пройшовши пару поворотів та перехресть, дівчата вже геть не розуміли де знаходяться. Можливо й добре, що вони не гулятимуть по кораблю, адже тут можна й справді загубитися.

Вони зайшли в чергові двері. З першого погляду було зрозуміло, що це медичний відділ.

З права стояли три ліжка-капсули, які відділялись один від одного завісою. По центру був стіл, де сидів Мікола та щось аналізував на моніторі. Він почув як відкрились двері і обернувся.

- Ну як ви зрозуміли - це медична частина. Тут головний вже знайомий Вам, ваш улюблений Мікола.

Мікола підвівся та направився до них. Весь його облік і обличчя виражало професіоналізм та серьозність. Він швидко глянув на них та перевів погляд на капітана.

Ерґу аж перекривило. Де той Мікола якого вони знали? І чи знали вони його? Бо цех холодний дельтан немає з ним нічого спільного.

- Дуже радий Вас знову бачити. Як Ваші справи? Як самопочуття? Ерґо як твоя нога, екскурсія не завдає тобі болю? Ауро як ваше самопочуття? Після наступного напою симптоми не зʼявились?

- Дякую за ЩИРУ турботу пане Мікола – з явним сарказмом сказала Ерґа – та з нами все добре. Почуваємось трохи сконфужені але живі. – вона буравила його злим прискіпливим поглядом. У відповідь же отримала максимум холодності і відчуженості.

Аурелія вирішила дати їм трохи простору тому пішла подивитись ліжка капсули. Капітан звісно не відставав ні на крок.

- Це не може не радувати, що ваше здоровʼя так швидко повертається до норми. – відповів Мікола- Але я б все ж таки радив більш обачно слідкувати за ним. – додав він так тихо, щоб почула тільки Ерґа. – Жодної посмішки і натяку на Міколу, який приходив до них у каюту. Але потім вона нарешті побачила бісиків в його очах.

Незрозуміла реакція, адже вони ледве знайомі. Але її навповнило відчуття щастя. Все добре це він. Її справжній Мікола, її кумедний перезбуджений з пошлими жартами найулюбленіший лікар Мікола.

- Я вже подумала, що ми втратили тебе. – так само тихо відповіла Ерґа. Це його капітан і якщо він так себе поводить при ньому, що ж вона підтримає цю гру. Заради нього. – Так дякуємо вашими стараннями ми швидко йдемо на поправку- більш голосно додала вона.

Аурелія підняла голову від капсул та звернулась до Міколи.

- Які цікаві ліжка. Що вони роблять?

- Вони…. – намагався відповісти Мікола

- Це лікувальні капсули. Остання розробка. – втрутився капітан – Вони діагностують, лікують та навіть оперують. Також тут є кріозаморозка та кріо сон в випадках необхідності.

- А яка різниця кріозаморозки та кріо сну? – запитала Аурелія

Мікола подивився на капітана питаючи дозволу говорити. Той махнув рукою і відповів сам.

- Кріо сон використовується, якщо екіпаж мандрує на світові роки або якщо є ушкодження, які можуть бути смертельними. Кріо сон сповільнює функціонування організму і дає час, щоб його врятувати чи вилікувати. Кріозаморозка ж використовується коли шансів вже немає, щоб повернути тіло родичам після повернення.

- Оу.. – стурбовано відповіла Аурелія.

Ерґа подивилась на Міколу.

- І часто таке трапляється? – запитала вона

- Космос небезпечне місце, астероїди, пірати та непередбачувані випадки трапляються постійно. Тож…

- Зрозуміло.

- Це добре, що ви дбаєте про всіх членів єкіпажу та даєте можливість рідним з ними попрощатись- засмучено відповіла Аурелія.

Капітан підійшов до принцеси та поклав їй руки на плечі і дивлячись прямісінько в очі сказав:

- Ми дуже піклуємось про своїх. Їх добробут та потреби завжди на першому місці. Кожен дельтан віддасть своє життя, якщо це покращить життя його народу. І кожна жінка, яка одружується з дельтаном стає однією з нас. З такими ж правами, можливостями, захистом і турботою про неї.

Ерґа перевела погляд на Міколу. Його обличчя виражало занепокоєння та сумніви. Це здивувало Ерґу. Він не погоджується зі словами капітана чи тут щось інше? Але помітивши її інтерес він знов натягнув на обличчя відсторонений вигляд.

Аурелія відчувала себе не зручно. Руки, які тримав на ній капітан, дистанція між ними, яка порушувала її особистий простір, слова які відчувались як натяк. Але її виховання і розуміння зацікавленості в співпраці з капітаном і ще три дні на кораблі і можливо в подальшому… Тому вона просто опустила очі на руки, які нервово розглядували сукню.

- Ця тема мабуть засмутила Вас Ауро, адже той хто мав про вас попіклуватися відсиджується вдома. Думаю час продовжити екскурсію. Мікола можливо тобі варто залишити Ерґу для ще одного сеансу лікування, або більш детально розглянути її травму. – повернувся до Міколи капітан.

- Дуже вам дякую за турботу, але я справді почуваюсь чудово. – Ерґа переводила погляд з цілеспрямованого обличчя капітане на обличчя Міколи, який зберігав на перший погляд спокій, але жили від затиснутих зубів видавали його.

- Все ж я думаю вам варто залишитись з Міколою, я думаю він рекомендував вам не навантажувати сьогодні сильно ногу. – відповів їй Юго не відводячи погляду від Міколи. – А ми ще трохи прійдемось і за пів години зустрінемось всі разом на обіді.

Він перевів погляд на Аурелію та знов взяв її руки в свої.

- Звісно, якщо ви не проти Ауро, можливо моя компанія для вас занудна або неприємна.

Постановка питання не залишала принцесі багато варіантів. Або вимушена ввічлива згода або розірвання шансу хороших стосунків.

- Ні ну що ви. Звісно я з радістю продовжу екскурсію з вами. – принцеса кинула погляд на Ерґу, який закликав її до спокою.

- Тоді я продовжу екскурсію з вами, нога мене зовсім не турбує. – відповіла Ерґа.

- Ну що ви! Це вирішене питання. Адже всі ми хочемо, щоб ви зійшли на платформу впевненою здоровою ходою. Так Мікола?

- Так капітане. Я вас зрозумів. – сухим крижаним голосом відповів Мікола. – Ерґа ще один сеанс і декілька тестів справді зарадять швидшому одужанню.

- От і добре. Зустрінемось на обіді. – капітан взяв принцесу під руку та повів далі.