Битва за волю

Аурелія йшла по коридорах разом з Руєлєм. Він був трохи занурений у свої думки. Але час від часу кидав на неї стурбовані і дивні погляди, від чого вона почувалась дуже ніяково.

Пройшовши пару дверей та перехресть, він підвів її до каюти капітана та постукав в двері.

- Увійдіть – почулось із-за дверей.

Двері автоматично відчинились при тому, що Руєль не прикладав свого браслета, а отже їх відкрив капітан з середини.

Руєль рукою показав принцесі проходити вперед.

- Чекаю Ваших наказів капітане. - звернувся Руєль до капітана Юго.

- Моя люба Ау…. Ауро прошу будь-ласка проходь. А де ж твоя люба подруга? Погано почувається? Нога турбує? Хоча це навіть чудово що ти сама, бо я б дуже хотів з тобою поговорити і дещо обговорити.

Капітан Юго поклавши руку на талію Аурелії провів її всередину. В каюті було приглушене світло, але в багатьох місцях стояли ніби світильники чи свічки, яскраві різнокольорові вогники. В центрі кімнати стояла канапа, яка мала форму молодого місяця та оточувала імпровізований стіл. Підлога була застелена яскравою кольоровою скатертиною, а на ній стояли різні тарілки з їжею, фруктами, солодощами. Підвівши її до мʼякої подушки на підлозі запропонував Аурелії присісти.

Принцеса граціозно опустилась на подушку хоча насправді це було надзвичайно складно і вимагало від неї всього її досвіду елегантних манер. Вона сіла по турецьки та розправила згори на ногах сукню так, що вона закривала навіть її взуття. Адже сісти так як вимагали правила на бік, вона ніяк би не змогла. Через мʼяку не стійку конструкцію подушки, вона б просто впала на бік.

Капітан розвернувся до Руєля, який все ще очікував його вказівок.

- Повертайся на місток. До завтра ти головний. Потурбуйся про все і без крайньої необхідності, а це тільки питання, яке не дає мені спокою, не турбуй мене. Про принцесу я потурбуюсь сам. За Ерґу ж відповідаєш ти.

Він жестом відіслав Руєля. Той вийшов і капітан подивився з легким киванням головою на двері і ті зачинились.

- Приношу свої щирі вибачення, що змушую вас чекати, коли сам вас і запросив. Але ж ви розумієте, капітанські справи і все таке..

Він підійшов до Ауреліі та присів на вколішки і взяв її руку та підніс долонею до губ. Він не відводив погляду від її очей, коли легким наче подих поцілунком припав до її долоні.

Аурелія розгубилась і почервоніла. Здається їх план виявився зовсім не продуманим та мав багато ризиків та прорахунків. Тепер без Ерґи і з наказом не турбувати їх без крайньої міри, вона опинилась під повною владою капітана. І єдине, що гарантує їй безпеку це його вихованість і слово.

- Можливо бажаєте для початку чогось випити? Я вирішив продемонструвати Вам вечерю, якою вона є на моїй планеті Дельта.

Він провів рукою демонструючи все навколо.

- Ми не використовуємо зазвичай столів коли збираємось в колі сімʼї чи друзів, чи коханих – перевів від погляд на неї. В середині його очей вже почав зʼявлятись червоний колір.

- Так дякую, не відмовлюсь від напою. Тут дуже гарно - соромʼязливо відповіла принцеса.

- Так нам подобається отримувати задоволення від всього, що ми робимо. Чи то справи, чи то їжа або напої, чи спілкування та любові.

Капітан піднявся і пішов взяти кувшин та два келиха. Вони були дивовижно прекрасні, мідного кольору здається з якогось металу та з неймовірним візерунком по них. Вона замилувалась ними, а капітан тим часом підійшов до неї. Він вручив їй кубок та налив напій. Він був красивого насиченого гранатового кольору і мав дивовижний аромат кориці з медом і яблуками.

Потім капітан налив собі і поставив на «стіл» кухоль. Принцеса думала, що він сяде навпроти неї, але він сів поряд притиснувшись ногами до її ніг. Він був так близько, що вона могла розгледіти краплинки в його сірих очах. Зіниці все яскравіше палали червоним кольором і це тривожило, але також і захоплювало.

- Прошу будь ласка пригощайтесь. Це все традиційні страви мого народу і мені було б дуже приємно почути вашу думку.

З одного боку принцесу дуже підкупила така увага і турбота, з іншого ця Івана не менше й насторожувала. Адже вона була «звичайною гостею» на кораблі і сам капітан, та ще й сам капітан Юго, претендент, приділяв їй стільки своєї уваги. Чи він був такий оманливий чи непостійний, чи взагалі нерозбірливий. Адже він переміг галактику, щоб потрапити на її планету через бажання отримати її, як принцесу Аурелію, а не як дівчину пасажирку, в якості своєї нареченої. І ось не минуло й пари днів, а він вже підбиває клинці до іншої. А можливо це нормально для їх нації постійний пошук насолоди. Ніяких зобовʼязань та привʼязаностей. Добре, що її оминуло таке майбутнє. Вона б не змогла витерпіти таке життя з ціною вереницею коханок та розваг на одну ніч. Хоча наврядчи Сердрік взагалі знає, що таке привʼязаність та вірність… Поки вона поринула в свої думки, капітан взяв тарілку і поклав на неї трошечки з усього, що було. Вона якраз відсіпнула себе від думок про Сердріка, коли він повернувся та вручив їй тарілку.

Аурелія швидко переключила свою увагу на капітана. Адже вже вияснила, що він завжди прагне бути на першому місці, і не повторить іншого навіть, якщо це її думки.

-Так звісно я з радістю скуштую ваші національні страви.

Вона прийняла тарілку. Поставила собі на коліна та почала озиратись в пошуках приборів.

-Ми їмо це руками. Так само ми годуємо свого партнера. Звісно якщо це не сімейне застілля, де багато сторонніх людей.

Він взяв кусочок чогось схожого на рулет загорнутий в листочки рослин і поклав собі до рота. Показуючи, як це треба їсти.

Принцесі було дуже незвично їсти руками. Але й дуже цікаво спробувати.

Вона взяла зі своєї тарілки такий рулетик і акуратно відкусила від нього шматочок. Від насолоди вона прикрила очі. Це було щось дуже ніжне і при тому хрустке і воно просто тануло на язиці залишаючи захват і насолоду. Вона швиденько доїла весь рулетки і навіть облизала пальці.

Відкривши очі вона наштовхнулась на гарячий погляд капітана, який не відводив погляд від її губ.

Аурелія присоромлено посміхнулась.

- Вибачте, я мабуть виглядаю безглуздо, але він був насправді дуже смачним.

- Ви виглядаєте як завгодно, але точно не безглуздо. Від сьогодні куели, це назва цих рулетиків, офіційно моя найулюбленіша страва.

Принцеса сконфужено опустила очі на тарілку. Вона побачила декілька невеличких кольорових кубиків і вирішила їх спробувати.

Вона спробувала взяти їх пальцями але не розрахувала силу і розтерла їх між пальцями. Їй знов довелось облизати пальці. Почувши дивний звук вона підвела очі на капітана.

Його очі палали червоним. Він не відводив погляду від її рота. І цей звук наче від якогось звіра здається видавав він.

Аурелія швидко поклала тарілку на підлогу та витерла руки в серветку.

- Вибачте, здається я Вас на лякав. Але вам немає чого боятись. Це просто природня реакція організму дельтанів. Я просто не міг не насолодитися тим, як ви їсте. Так само споживають наші жінки їжу. Віддаючись насолоді. І ми при цьому відчуваємо не тільки справжнє задоволення а й справжню гордість. Адже це ми нагодували, порадували та подарували цю насолоду їм.

Він прокашлявся та взяв свій келих.

- Прошу продовжуйте будь ласка, обіцяю більше не витріщатись та намагатимусь не видавати цих звуків. Поговорімо наприклад про Вас. Про вашу планету та що ви найбільше любите на ній.

Аурелія була дуже рада переключити увагу і тему на щось безпечніше. Як виявилось, щось безпечніше ніж їжа.

-Моя планета. - мрійливо почала Аурелія - Я обожнювала мою планету. Дивовижні рослини та тварини, прекрасні світанки за заходи сонця. Такі особливі люди і їх традиції…

-  Обожнювала? Щось змінилось?

Принцеса задумалась як відповісти:

- Мабуть змінилась я. Хоч немає і мабуть не буде нічого ріднішого та ближчого за домівку… все ж настав час мені рухатись далі. Починати жити своє власне життя. – це те що вона відчувала. Кожне слово було правдою. Безпечною в цій ситуації правдою.

- Але ж жити своє життя ви плануєте з чоловіком? Який залишився на вашій планеті чи не так.

- Так звісно так. Ця подорож певний пошук свого шляху та себе… а потім звісно …

Принцеса схопила бокал та відпила з нього.

- Розкажіть мені про вашу планету? Все що я знаю, це трохи інформації про дельтанів, але здебільшого про чоловіків. Нічого про жінок чи вашу рідну планету.

- Так ми старанно бережемо наших жінок та дітей, навіть в інформаційному плані. Мандрують тільки чоловіки. І мандрівники, які відвідують нашу планету теж взаємодіють тільки з чоловіками. - почав капітан, а принцесі стало цікаво це спільне рішення жінок та чоловіків, чи все як завжди вирішують не питаючи «слабку стать» - Мабуть як і кожен, я закоханий в свою рідну планету. Вона дивовижного бузкового кольору з космосу. Ми маємо три світила, які світять по черзі на протязі доби. Наші небо світлобузкового кольору з чарівними рожевими світанками та бордовими ночами. Наші рослини мають всі відтінки синього та жовтого кольорів все це росте на сріблястих землях які яскраво відблискують під променями світил. Наші рослини дивовижні. Це головний скарб нашого роду. Вони є і їжею, і ліками, і навіть житлом для нас. Наші дивовижні тварини… Їх стає все менше, адже наша планета дуже давня. Вона весь час піддається притягненню до трьох світил і це виснажує її внутрішній ресурс. А отже, все менше рослин мають харчування і сили продовжувати свій ріст не кажучи до розмноження. Тому в конкуренції з нами тварини мають все менше і менше їжі. І тому тварин теж стає все менше і менше. З часом вони зникнуть. Спочатку тварини, потім рослини, з рештою і ми…

Від почутого сльози навернулись на очі принцесі.

- Мені так шкода. – вона поклала руку на руку капітана в жесті співчуття. – Невже нічого не можна зробити?

Капітан підняв на неї погляд. Цей погляд виражав надію таку сильну, що їй стало незручно.

- Так у нас був план. Ми поїхали представниками на планету Саур, щоб виступити претендентами на руку принцеси. Ми пропонували королю Аугусто всі наші здібності, можливості, таланти, договір захисту й співпраці за руку принцеси. Адже на вашій планеті Саур є ресурс подібний до нашого ядра. І ми б могли отримати його і підживити нашу планету вигравши час на пошуки рішення, або планети для переселення….

Чим більше він говорив тим більше паніка і смуток накривали принцесу. Адже вони вважали, що шлюб з нею міг врятувати життя планети і всіх її мешканців. А вона ось тут, якщо вони дізнаються…… паніка накривала її з головою… треба тікати, треба знайти Ерґу, треба рятуватись … треба заспокоїтись! Дихати! Не привертати увагу! Не викликати підозри!

- Саме тому я дуже хотів з Вами поговорити Ауреліє.

Келих випав з її рук. Напій розплескався по підлозі. Шок неможливо було приховати, він чітко відобразився на її обличчі. Пульс шалено калатав в її вухах. Вона майже нічого не чула зі слів капітана…

Після її реакції не залишилось жодного шансу заперечувати те, що їх гостя пасажирка принцеса Аурелія, втікача з планети Саур, від короля та навʼязаного шлюбу з Седріком.

- Ми були надзвичайно здивовані і просто ошелешені тим, хто опинився у нас на борту – продовжував капітан – Ми не одразу зрозуміли. Але коли зрозуміли, я просто не міг повірити в таку вдачу. Життя дало нам ще один шанс врятувати наш народ. Тому, я хотів розказати Вам принцесо, наскільки шлюб з вами важливий для нас. Дати вам час усвідомити це й прийняти рішення допомогти нам. Адже це у вашій владі зробити. Ви своєю втечею з планети, чудово продемонстрували ваше не бажання одружуватись з Седріком. Тому ми можемо бути корисними один одному. Ви позбудетесь небажаного шлюбу, а ми здобудемо час, щоб врятувати наш народ. Як вам така пропозиція Ауреліє?

Сказати, що Аурелія перебувала в шоковому стані – це нічого не сказати. Їх розкрили. Вони знають, що вона принцеса. Весь їх план з Ерґою полетів шкереберть. Їх план жити тихе непомітне щасливе і власне життя. Він просто зруйнований. І що гірше, вона знов руйнує життя своєї подруги. Все те чого вони досягли, все те через що вони пройшли.

Король Аугусто ніколи не пробачить, не дозволить, а дельтанам потрібно заручитись його підтримкою. Якщо він висуне умови повернення принцеси, повернення разом з Ерґою… злість покарання короля не знатимуть ні меж, ні пощади. Якщо вона погодиться допомогти дельтанам, що її чекає? А Якщо не погодиться? Вони на їх кораблі у відкритому космосі хто зна де?

Що вони можуть змусити їх робити або зробити з ними? Ніхто не допоможе, ніхто навіть не дізнається… І вони самі завели себе в цю пастку. Їй потрібен час. Час подумати. Час порадитись з Ерґою. Час знайти вихід з ситуації в якій немає виходу.

- Але ж я заручена. Точніше віддана на одруження Седріку? Мій батько все вирішив. А коли він щось вирішив його не переконати…

- Так я деякий час думав про це. І в мене сформувався план. Ви маєте одружитись зі мною. Якщо ви вже будете одружені зі мною, якщо ми матимемо відносини і ви завагітнієте, король не зможе нічого зробити. Для нього надзвичайно важливим є спадкоємець. І навіть, якщо трохи не по його плану, спадкоємець це те чого він найбільше прагне. У нас чудова генетика сумісна з вашою, наш син буде прекрасним і здоровим наділений або вашими особливостями або нашими здібностями, або можливо взагалі і вашими і нашими особливостями.

Капітан все більше і більше захоплювався своєю ідеєю. Стан Аурелії з швидко переходив до нової панічної атаки. Серце калатало, піт покрив її лоб, долоні  стали вологими. Їй хотілось вскочити і тікати, ховатись, кричати від жаху і відчаю, прокинутись від цього страшного сну.

Її знов не вважали за людину. Вона знов опинилась в полоні в клітці з чужих очікувань, планів і вимог. Її життя знов планували забрати і знищити заради чужих цілей. Так порятунок планети – це надзвичайно важливо. Так їй дуже шкода і вона б хотіла допомогти. Але ні!!!! Вона не згодна віддати за це своє життя, своє майбутнє, свою дитину…. Розпач все більше і більше захоплював принцесу. Але вона чудово розуміла, що їй треба повернутись в норму зберігати холодність та спокій. Тільки так вона отримає час і шанс. Тільки так вони зможуть щось придумати.

Вона почала рахувати і дихати, як завжди вчила і заспокоювала її Ерґа. Її бідна Ерґа яка була проклята знайомством з Аурелією. Потрібно взяти себе в руки.

Капітан сидів мовчки спостерігаючи за нею.

- Я розумію, що це дуже важливе рішення. І можливо, ви трохи шоковані моєю пропозицією. Але я обіцяю Вам. Ми зможемо погодити будь-які ваші умови. Я обіцяю зробити Ваше життя легким та прекрасним. Ви будете захищені, укутані турботою та увагою, підтримкою. Ви не будете ні в чому мати потреби. Ви та ваша подруга матимете все по першому бажанню. І ви врятуєте цілий світ. Мої люди обожнюватимуть вас. Подумайте про це. Я подарую вам цілий світ. Ви подаруєте нам цілий світ. І можливість вижити. Я звільню вас від Сердріка. І Вам ніколи не доведеться більше його бачити.

Ох як би ви все знали. Знали наші традиції одруження. Та справжні мої потреби після нього. Це не просто умова, договір. Це обʼєднання життя, душі та тіла. Принцеса не замислювалась про цю необхідність, адже вони сподівались втекти до того моменту. Але їй доведеться розкрити своєму чоловікові таємницю їх народу. Стати життєво залежною від нього, якщо він буде іншої раси, якщо вона колись плануватиме дитину, якщо вона знайде таку людину, якій зможе довірити своє життя.

Трохи заспокоївшись. Вона глянула на капітана. Вона зняла капюшон. Та поправила своє вже місцями біле волосся. Розправила плечі та сіла так як вимагає її статус.

- Це надзвичайно важливе і складне питання. Зараз, якщо чесно, я перебуваю в справжньому шоці. Ви маєте мене зрозуміти.

- Так звісно я все розумію.

- Тому я б хотіла Вас попросити дати мені час на роздуми.

Капітан незадоволено піджав губи. Ауреоія розуміла, що вона знаходиться разом з подругою на борту його шатлу. З одного боку вона повністю в його владі. З іншого він запитав. Розказав всю історію, ситуацію, проблему та план. Отже він сподівався на її добровільну участь. І хоч вона на міліон відсотків знала, що не прийматиме в цьому участі. Їй потрібен був план, потрібен час, потрібна Ерґа. А отже, вона мала вдати співпрацю, заручитись його довірою.

- Як ви розумієте, я втекла від шлюбу. І на це були вагомі причини. Але розуміючи всю складність ситуації і вагомість мого вкладу в порятунок вашого дому. Я б просто хотіла спокійно все обмислити. Бо зараз в мене настільки розболілася голова, що я не в силах не тільки думати, а навіть продовжувати сидіти. Я б дуже хотіла поки, що повернутись в свою каюту.

Капітан був сердитий, але щось проаналізувавши в своїй голові, відповів:

- Так звісно принцесо. Це багато інформації і важливе рішення. Я розумію. Я проведу Вас до каюти та дам Вам час на роздуми до ранку. В ранці я чекатиму вашу відповідь.

Він запропонував їй руку, щоб піднятись. Легким рухом, наче вона пірʼїнка, підняв її на ноги. Опершись об нього для рівноваги, Аурелія разом з капітаном направились до виходу.

Вся дорога пройшла наче в тумані. Ніби вони тільки вийшли, а вже стояли перед її каютою.

- Запросити до Вас лікаря, щоб він допоміг вам з болем принцесо.

- Ні дуже дякую Ерґи буде достатньо, вона завжди мені допомагає в таких випадках.

-Дуже добре тоді Руєль проводить її назад в каюту. Бажаю Вам гарних снів, і сподіваюсь на ваше розуміння ситуації та вашу допомогу моїй планеті.

- Так звісно я все розумію. Дякую капітане.

Двері відкрились і Аурелія просковзнула до каюти. Коли двері зачинились, вона просто впала на коліна там де стояла. Шок і жах, який вона тримала накотився на неї страшною хвилею і вона гірко заплакала.