Точка доступу

Стіни між нами із грубого скла:

Кожен говорить у власний екран —

Стежка у хащі давно заросла,

Там, де колись розповзався туман.

Тут точка доступу — стежка крива:

В когось — це спогад про спалену ніч,

В когось — засніжена, довга зима,

Де не згасає вогонь із облич.

Раптом частоти прямують у бік,

Різні антени і різний сигнал.

Можна кричати в порожній тупик,

Але впиратися тільки в метал.

Точка підключення — свій материк:

В когось це запах кориці і шаль,

В іншого — старий, потертий рушник,

І нерозказана світу печаль.

04 липня 2026 р.