Монохром

Для кожного із нас триває вічний спір,

Де чорне з білим ділять речі і події.

Ми дивимось разом на той самий папір,

Але читаємо зовсім несхожі мрії.

Для одного — межа сувора і різка,

Там тільки два шляхи, без жодних компромісів.

А інший бачить, як крізь тінь біжить ріка

І розмиває куб у тисячі ескізів.

Хтось у суцільній тьмі шукає таїну,

Квиток у тихий спокій, оксамиту крила.

А хтось у білині вбачає пустку злу,

Яка красу чужу і погляди знесилить.

Ми крізь свій власний досвід, наче крізь кришталь,

Сприймаємо цей світ у грі контрастній.

Один побачить бруд, а інший — сиву даль

І спалах найніжнішої в житті надії.