Пшик

Пройшов моїм життям, мов пшик —

Миттєвий магнієвий спалах,

Як триптих, що в кутку застиг,

Де фарба безпробудно спала.

Ти зник, як вуглекислий газ

З ситро у недопитій склянці,

Як безтурботний ловелас,

Який кружляє в буйнім танці.

Твій слід — не шрам і не тату:

Частинки попелу з бенгалки,

Що впали в сіру темноту,

Немов брудні вітражні скалки.

Був силует — і вже нема,

Лиш протяг свище у кватирку,

А пам'ять, ніби крадькома,

Компостером пробила дірку.

09 липня 2026 р.