Рибалка

А це теж шматочок з моєї Кулінарної книги про рибалку: https://arkush.net/book/24267/8 3. Минь. Зимня рибалка і рецепт приготування. Минь: прісноводна хижа риба ряду тріскоподібних з видовженим плямистим тілом, яка має промислову цінність. Ріка звала. А її далекі береги Кучугурами снігу вони вкриті. Студений вечір. А рішучі рибаки, До ріки спішили, мріями оповиті. Небо коптили димарі — шашлики. Мороз міцнів. Вітер кусючий, льодовий Майже затих в сплячих очеретах. Ах, Під кожушком колючий светр, товстий, А хутряна шапка осіла на моїх вухах. З'явився тріск, я ахнув, наче я хлопчина, Лід шумно здригнувся, видихнув й осів. У крутояру стоїть сполохана зайчиха Звірок раптово злякавсь, зціпенів і млів. Знов тріск вистрілив змією, Увійшов у темряву, як блискавка води, І високо над білою землею Чорніли крижані обійми пустоти. За далеким пагорбом тихо вовки завили, Щось просять, де місяць, зорі, небеса. Від морозу термоси хололи, що носили, А в бутербродах підмерзла ковбаса. Свердлили отвори, саднили руки, Клапті від льоду падали в сніг і не гості Ми, та як спокуту вибирали ці муки, Замість нічної, напівінтимної млості. З замерзлих рук виповзає хробак, Гачок не хоче підкорятися руці, Сумнів гризе, витримку крає й так Клянуть це пекло наші мудреці. Вже після півночі минула година, Мороз тріщить сильніше, ніж сорока, Й моє серце пустує, є причина. Мої брати опустили носи, така морока. Нам давно пора додому, мазати п'яти. Навіщо мучиться? Ну, не повезло... Але раптом минь ураз почав клювати. Наче нам він не давався, як на зло, Вдарило, як купу каміння навалило, Ура, підсікання, ось риба на гачку,

Сподобалось. Дякую. Ось я теж щось написав про рибалку... https://arkush.net/book/24267/6 Це кусочок з моєї Кулінарної книги; Я відчуваю, що тіло рветься жити, В азарт гонитви, за полум'ям боротьби, А що ще мені лишається робити? Мені книга - перст Надії та Долі - скарби. Я чекатиму світанку, як порятунку, Гортати сторінки, про сомів зітхати, Як добре, що завтра в неділю - чаклунку Я з вудкою буду гарно відпочивати. Тепер про снасті, та забув, але що ж, Дзвоню дружку, що мені догодив на подив. Напевно пустотливий допоможе ж, Не дарма ж він із книжкою на ніч приходив. - Алло! - Алло! Я сплю, якого тобі чорту? Година ночі... вранці... А, а! Зник його подив. Риболовля 'брат'... вона такого сорту... - То що, ми завтра їдемо?! - Та із задоволенням поїдемо! Кінець ночі. Ледь-ледь - сіріло і світліло, А ми вже їхали по путівцю досить вміло, Туманне місто зникало вдалині небокраю, Заплічник великий і човник весловий: то діло, У багажнику об'ємистому везли, я пам'ятаю. Світанок народжувався, зірки розтікалися, Вливаючись у безмежну синь небесних хмар, Лиски між собою перегукувалися, хова́лися, Лаючи запізнілих рибалок: їх репертуа́р. Вода блищить за сизими кущами. Прохолодою пряною тягне від ріки. Злітають чаплі сірими хрестами, Хрестячи крилом, як помахи руки.