Горобець

21053
Публікація: 07.09.2022
Вірш
Завершено

Під сходами старої хати

Жив вуж із себе весь пихатий,

Він мріяв володарювати

Над всім живим в бучанській хаті.

А там, під стінкою кімнати

Жило сімейство мишеняти,

Вужа боялися хутряні,

Тому були завжди слухняні.

Та якось посеред подвір’я

Впав горобець з подертим пір’ям.

Його господарка зловила

І в хаті в клітку посадила.

Поки господарка сапала грядки,

Вуж горобцю шипів порядки:

Про те який впливовий сам,

і Він в цій хаті справжній пан.

Так місяць горобця повчав,

Той лікував крило й мовчав.

Коли прийшла пора летіти,

Вуж вдався голосно шипіти,

Мишам доручення давав:

Тримайте горобця! - кричав.

Ті повели себе активно,

Схопили птаха превентивно.

Та горобець це птах хоробрий,

І по своїй натурі добрий,

Просив він братніх мишенят,

Пустить його до гороб’ят.

І мишенята схаменулись,

Пустили… й в нірку повернулись.

Там думали, як жити далі,

І як триматися подалі.

А горобець не став тікати,

лишився гороб’ят плекати,

І так би мирно птаха жив,

Та якось його вуж вкусив.

Не став мовчати горобець,

Уже йому урвавсь терпець!

Почав відпір давати знатно

Просив «не лізти» делікатно.

Та вуж усе не угавав,

Все горобця він діставав.

Не витримав малий такого

Покликав птаха краківськОго,

Удвох вужа у кут загнали,

Щоб вибачився вимагали.

«Не дочекаєтесь, не стану!»

І вуж наніс вже другу рану.

Та горобець не занепав,

І крилами вужа вклепав.

На бій злетілись інші птахи,

Почувши про бучанські жахи.

Дивилися на принциповість…

І врешт прокинулась в них совість.

Всі разом вужа упіймали,

Й нещадно дзьобами склювали.

Скінчився так для вужа вік,

А мишки подались на втік.

З тих пір ми знаємо усі,

Які хоробрі горобці.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі