Тепер одна

Ідеш одна… У порожнечу…

У дику тишу, в новий такт.

І це не зречення, не втеча —

Це із майбутнім твій контракт.

Ти рвеш усі зв'язки — й ментальні,

Горить каміння, дим без меж.

І лише дні свої сакральні

В пусту валізу загорнеш.

Ідеш без слів. У даль незриму.

Де обрій був — там чистий зріз.

Очищення не знає гриму —

Обличчя вмила, йдеш без сліз.

Там, де печаль була — вже поле,

Там вільний вітер й далина.

Ти розірвала мідне коло.

Вже не пече... Тепер одна…

12 липня 2026 р.