Подорож до себе

рано чи пізно, проте вчасно ми приходимо до себе і знаходимо себе, відкриваємо нове в собі і дивуємося Життю Присвячую моєму другові, чудовій людині, з позивним Артур : Принагідно вклонюся тобі, та лише принагідно, Як і гори під ноги у вересні цьому мені, Запитай просто так, як живу, я тобі: " Іще квітну!" Запитай, чому я усміхаюсь, а очі сумні. Сум давно поселився, але ще мене не здолати! Він утрати кохання відбиток, що ліг на душі. Але віра сильніша моя, тому результатом Буде подорож, зустрічі, справи /собі запиши/. Знаю, я незабутня - як ти незабутній для мене! Знаю - відстані, справи, обов'язки... Скоро зима. Знаю, ми назавжди молоді і глибокі, мов небо! Бо таких небагато, але краще є, ніж нема За тобою не плачу і двері лишаю відкриті, Відіб' юся від ницих, вже досвід і практика є!