Цвинтар невидимих доріг

На кожнім роздоріжжі, де ти є,

Росте незримий непролазний ліс.

Ось там ти — воїн, там ти — сомальє,

Там ти не плакав, там — не знав завіс.

Але стаючи на єдиний шлях,

Ти відкидаєш тисячі джерел.

І всі твої можливі тихі «я»

Враз опадають листям із дерев.

І сенс не в тому — ти вгадав чи ні,

Яка з доріг вела у справжній рай.

А в мужності дивитися у дні,

Де тихо спить твій пройдений вже край.

І знати: кожен несміливий крок,

Що вбив мільйони потенційних див,

Був вартий того, щоб серед зірок

Цей обраний єдиний слід світив.

15 липня 2026 р.