День новий...

Перламутрові та білі

В небі хмари вільно плинні -

Потихеньку йшли на схід.

Закипали та кипіли,

Від зорі нової днини

Починали свій похід.

Над широким полем бою

Розсипалися безладно.

Аж у день спадав туман!

Та над степом зради й болю

Зупинялись безпорадні.

Далі йшли сліпі в оман -

В той он обрій, в обрис...в тіні -

Ті, які хитає вітер

Новоявленого дня,

Прокидався що у млінні

У грівах густих, у квітах,

Все іще в казкових снах...

Та постав він під перестріл,

Під вогонь, стрільбу у простір

Та під розстріл міст та сел...

В ентропію, в пил депресій

Йде спираючись на костур

День між спалених осель.