Чую ду́мки твої

Ми на відстані часу, та поруч в ту мить,

Коли серце твоє від тривоги не спить.

Без дзвінків і без слів, крізь нічну глушину,

Чую ду́мки твої — розпач та гіркоту.

Це невидима нитка, що вшита у сни,

Мов струна між серцями посеред зими.

Коли раптом відлуння мов скрипка звучить,

Озивається тихо й по венах струмить.

Я читаю твій настрій і ду́мки без слів,

А ти бачиш мене у строкатості снів.

Зустрічаються душі крізь час і світи,

Якщо я замовкаю — продовжуєш ти.

15 липня 2026 р.