Де горизонту зміниться крива

Ой, там у степі, у широкім,

Ой, там у полі серед жит,

Там де могил козацьких долі,

Росло дівчисько з малих літ.

А сонце швидко оберталось,

За літом знову йшла зима.

Багато різного траплялось,

Вона ж була весь час сумна.

В степах ховалася від болю,

В полях шукала кращий день.

Могил козацьких знала волю

Бо вітру слухала пісень.

І в час, коли уже здавалось,

Що серце сповнилось зневір,

Щось дивовижне з нею сталось,

Їй трапилась людина гір.

Ой, там, де гори, полонини,

Ой, там між буків та смерек,

Він наче скеля непохитний,

Убереже від небезпек.

Безмежність степових просторів,

Безкрайня вись кремезних гір.

За непорушністю законів,

Сховався відчай, що без мір.

Ніколи цим світам не перетнутись,

Бо неможливі в світі цім дива.

Лиш у підніжжя зможуть доторкнутись,

Де горизонту зміниться крива.