Вітер віє лісом тихим

Вітер віє лісом тихим,

Лихо сіє, дрібним ситом

По окопах злих, ворожих,

Ворогів думки тривожить.

Їхнє серце хоч ще й б'ється

Та невдовзі в ґрунт поллється,

Сіє вітер страх і морок

Лихом згуби палить порох.

Не зустрінеш ти світанку,

Враже мій, бо ще до ранку

Ти поляжеш тут, до скону

Не знайдеш шляху додому.

Лихо вію полем тихим,

Сію вітер вогнем диким.