Муза

Давно віршів я не писала,

Напевно Муза заблукала,

Десь там у закутках думок

Або ж зробила з прірви крок.

Або ж собі помандрувала,

Комусь десь у пригоді стала.

Мене ж залишила одну,

Чекати на рясну весну.

Та листя жовте вже опало,

Навколо сіро, сумно стало,

Верта додому та одна, -

Любителька уваги і вина.

Ех, Музо, Музо, що ж ти коїш?!

Мої ти рани не загоїш,

Сідай-но поруч край вікна,

Казкѝ розказуй, – час мина!

Вона вагалася ще трохи у куточку

Немов повітря треба їй ковточку,

Але коли усе ж розпочала,

Зупинки вже не знало те дівча.