Місто Кия

… А я живу у подиху століття,

В каштанах, які квітнуть навесні.

В старих будинках вулицям привітних,

Та їх дворах прихованих в тіні.

У людях з долею стрімкою,

Яких проносить час в моїх руках,

В подіях, де пірнаю з головою.

Їх дикий вир торує новий шлях.

Гайда зі мною дниною ясною,

Чи то між крапель теплого дощу

Вздовж таємниць і загадок Подолу,

Яких я навіть зразу не злічу.

Ходімо разом захід проводжати

На березі могутньої ріки.

Опівночі ті зорі рахувати,

Звільнились що від влади ліхтарів.

Під мирним небом ранок зустрічати,

І рахувати пагорби старі.

П’яніти ароматом кави

І сьорбати її мов ті малі.

І так потроху, тихо, неквапливо

Тебе я закохаю у свою красу.

Думок моїх ти не бентежся плину,

Я містом Кия, Києвом озвусь.