Пригоди реп'яха

Він вибрав твій крок, як орбіту для власного руху,

Залізний зачіп на межі різних екосистем.

Він думав, що світ підкоряється виключно духу,

І міцно вчепився за логіку гострих антен.

Він прагнув туди, де асфальт закатав в камінь пам'ять,

Де люди не знають, як пахне серпнева земля.

Ви двоє тепер — це жива і пульсуюча спайка,

Космічний ковчег і малий капітан корабля.

Здається йому, що веде він ковчег у майбутнє,

Штанина твоя — це чумацький незвіданий шлях.

Летить по інерції, хоч невагомість відсутня,

Та цей пасажир — найнаївніший в світі монах.

Тримає штанину і часом впивається в ногу,

Ось так він тікає від себе у завтрашній день.

Він ділить з тобою твою нескінченну дорогу

І вірить у святість своїх меркантильних ідей.

Ти знімеш його на порозі і кинеш у пустку,

Повернеш у хаос, де зріє утрачений рай.

Мандрівка на штанях — чудна реп'яхова відпустка.

А може все просто: ти чийсь випадковий трамвай?

24 липня 2026 р.