Хвалькувата муха (байка)

Чотири волики тягнули плуга,

Уже увечері, додому,

І вийшли як на луг

зелений,

Долаючи від праці добової втому

(була нестерпна спека, день

шалений),

Зустріли ґедзя польового.

А той питає муху, перед цим

що ще на полі сіла

Волам на круторогі роги,

Чи не з далекої вона дороги,

Що бачила, чим жила.

-Та що, то був такий екстрим!

Я цілий день орала,

На хвильку навіть крил не склала,

Аби достатньо взимку хліба мали

Оці воли нещасні та люди ті пропасні!

Отак вони, хвальки, усі,

Як їх послухать - завжди на чолі,

А приєднаються лише в кінці.

14.07.2024 р.