Так не казав Заратустра

Якби Заратустра жив зараз —

Він би нічого не казав.

Він би постив, твітив, заливав,

Скидав, записував голосові і кружечки.

Потім, через емоційне виснаження,

Заробив би депресію і тривожний розлад.

Пив би антидепресанти, транквілізатори,

Чаї з кропиви і настоянки з кульбаби.

Закрився б у собі, видалив соцмережі,

Перестав виходити на вулицю.

Лежав би й дивився в стелю

І для свого ж блага зідзвонювався б з психологом.

Розібрався б із депресивним і тривожним розладами,

Почав грати на піаніно і шарити за кіно.

Погодився б зустрітись зі мною на каву

(Пив би чай з кропивою і ще незрозуміло з чим).

Пояснив би ситуацію, вибачився за ігнор,

Та я б не прийняла його вибачення, бо не ображалась.

Я ще тоді впізнала його емоційне виснаження, приміряла на себе і захищала його:

— Відстаньте від Заратустри, він не хоче ні з ким говорити.

Людині потрібен спокій,

Щоб відновитись.