А я вже не прагну

А я вже не прагну бути щасливою,

Я навіть не хочу просто бути,

Для когось цінною і важливою.

Самотність, напевно, моя спокута.

Життя вже давно не грає фарбами

Весна,чи то осінь- суцільний морок.

Так важко ладнати з своїми вадами,

Давно вже для себе й товариш і ворог.

Не відподаю загальним стандартам;

Зачіска, одяг- все завжди не в тему,

І там де заплющити очі варто -

На рівному місці знаходжу проблеми.

Ніколи не стану занадто зручною,

І власною думкою не поступлюся,

Відколи це злочин бути собою?

Я критики й осудів вже не боюся.

Пишу свою долю(хоча й з помилками),

Та на визнання -не претендую

І лише з папером ділюся думками

І лиш на папері люблю і сумую...