Серпень уже виглядає світанки

Сонце висить, мов з бурштину сережка,

в ніжному вушку липневого неба.

Тінь від суниці — тонка довга стежка,

світові більше нічого й не треба.

День розливає цитринові соки

просто на вилиці сонних парканів.

Червень згубив розрум’янені щоки

в чашах латаття і білих туманів.

Вітер травнисту водойму ласкає

духом легким, мов серпанок шовковий.

Липень у коси волошки вплітає,

їх загортає в передник бузковий.

Миють кульбаби зачіску жовтаву

в краплях роси, що лишилися зрання,

літо малює картину пістряву

пензлем легкого, палкого світання.

Серпень уже виглядає світанки,

і серпантин з павутин запускає,

медом духмяним просякнуті ранки,

літо серпневе вбрання приміряє.

26 липня 2026 р.