Найперше любити себе...

Найперше любити себе...

Промовчи...Ти ж образиш людину,

Підклади для удару ще другу щоку...

Випий до дна налитого чаю з полину,

Будь зручною, хай п'ють твою кров досхочу...

Пробач ...Кожен раз, знов та знов...

Хто ти така, щоб тримати образу?

Сховай десь далеко свою нелюбов,

І так буде...Щоразу, щоразу...

Не плач...Заховай ти сльозу за усмішку,

На одинці поплач, щоб ніхто осудити не смів.

Прийми в подарунок у свою адресу насмішку,

Та сховай її у життєвий архів.

Не мрій...Що про тебе подумають люди?

Спустися з небес, не літай поза хмар у думках.

І не дихай на повнії груди,

Тобі скажуть...Що мрії збуваються лиш у казках.

Скажи "так"...Хай порушать твої особисті кордони,

Навіть, якщо ти не в змозі, скажи...

"Ні" ж не вкладається у твої життєві канони,

Не собі, а лиш іншим служи...

Почекай...Хто тебе, люба, так у житті залякав?

Хто наказав у жертву принести тебе?

Ти ж не винна...Просто нас ніхто не навчав,

Що потрібно крім інших, найперше любити себе...

12.10.2025. Автор Кравець Тетяна