Літній сюр

Риси всіх облич

Передбачувані, мов теореми,

Та не Ваші.

Чуттєві, мов сепія,

Але такі схематичні, повторювані,

Як біт драм-машини.

Драматизувати б тезу цю,

Верлібрами оповивши

Нотний стан Вергілія,

Так чуттєво колисають

Спогади літосхилами,

Трави перетворюються на

Гобелен,

Усміхнені птахи

Складені в ікебану,

Орігамі ж Вашої оригінальності

Пірнає в небо Парнасу,

А звідти - аж до Антверпена

Підкидує небесною гойдалкою

Автостопницю Евтерпу.

Замінивши бежеве інкогніто на

Гвинтокрильномаджентові шати,

Починає вона

Сонцесяйно позіхати.